Back

ⓘ Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України




Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України
                                     

ⓘ Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України

Інститут мовознавства имені О. О. Потебни НАН Украини, скорочено Інститут мовознавства - науково-дослідна установа в Києві, центр мовознавчих досліджень в Україні.

                                     

1. Головні завдання

Інститут мовознавства - провідна багатопрофільна науково-дослідна установа та координаційний центр, який розробляє теоретичні й методологічні засади загального, словянського, балтійського, германського, а також структурно-математичного та прикладного мовознавства. Головне завдання - провадити фундаментальні та прикладні дослідження з метою отримання нових наукових знань і сприяння духовному розвитку суспільства.

Очолює Інститут директор - докт. філол. наук Б. М. Ажнюк, заступник директора - канд. філол. наук О. І. Скопненко.

Інститут має власний друкований орган - журнал "Мовознавство" ; працює аспірантура й докторантура; діє спеціалізована наукова рада для захисту дисертацій.

                                     

2. Історія

Створений 1930 р. на базі мовознавчих комісій ВУАН. 1945 р. присвоєно імя видатного українського філолога XIX ст. Олександра Потебні. Тривалий час був єдиною мовознавчою установою та центром багатоаспектного вивчення української мови, очолював і координував усю мовознавчу роботу в Україні. З часу заснування ін-т очолювали А. Ю. Кримський, Н. А. Каганович, М. Я. Калинович, Л. А. Булаховський, І. К. Білодід, В. М. Русанівський, В. Г. Скляренко.

Підготовлено чимало фундаментальних праць, які мають велике теоретичне та практичне значення:

  • "Білорусько-український словник" 2006,
  • "Українсько-російський словник" у 6 т.; 1953 - 1963
  • "Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові" 2014,
  • "Українська літературна вимова і наголос" 1973,
  • "Частотний словник сучасної української художньої прози" у 2 т.; 1981,
  • "Етимологічний словник української мови" в 7 т.; 1982 - 2012,
  • "Історія української мови" в 4 кн.; 1979 - 1983,
  • Енциклопедія "Українська мова" 2000; 3-тє вид. 2007,
  • Словник "Фразеологія перекладів Миколи Лукаша" 2003,
  • "Словник української мови" в 11 т.; 1970 - 1980,
  • "Словник гідронімів України" 1979,
  • "Словник української мови" 2017,
  • "Словник мови Шевченка" у 2 т.; 1964,
  • "Знаки української етнокультури. Словник-довідник" 2006,
  • "Сучасна українська літературна мова" у 5 кн.; 1969 - 1973,
  • "Фразеологічний словник української мови" у 2 кн.; 1993,
  • "Історична типологія словянських мов" 2008,
  • "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі" 1985,
  • "Індоєвропейська спадщина в лексиці словянських, балтійських, германських і романських мов" 2013,
  • "Атлас української мови" в 3 т.; 1984 - 2001,
  • "Мова і мовознавство в духовному житті суспільства" 2007,
  • Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос 1998,
  • "Словник афіксальних морфем української мови" 1998,
  • "Вступ до порівняльно-історичного вивчення словянських мов" 1966,
  • "Світло і тіні наукового стилю" 2016,
  • "Етимологічний словник топонімів України" 2014,
  • "Російсько-український словник наукової термінології" у 3 кн.; 1994 - 1998,
  • "Чесько-український словник" у 2 т.; 1988 - 1989,
  • "Російсько-український словник" у 3 т.; 1968; 3-тє вид. 1987
  • "Українська мова: сьогодення й історична перспектива" 2014,
  • "Курс історії української літературної мови" у 2 т., 1958 - 1961,
  • "Словарь языка русских призведений Т. Г. Шевченко" у 2 т.; 1985 - 1986,
  • "Болгарсько-український словник" 1988,
  • "Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання" 2012,
  • "Антологія знаків української етнокультури" 2018 тощо.
  • Словник-довідник "Власні імена людей" 1986,

Опубліковано кількасот індивідуальних і колективних монографій, збірників, понад 20 книг із серії "Памятки української мови". Чимало праць відзначено високими державними нагородами.

Наукова продукція Інституту сприяла внормуванню й утвердженню української мови. Науковці довели, що своїми комунікативними можливостями вона не лише не поступається іншим словянським мовам, а й належить до найрозвиненіших літературних мов світу. Це стало однією з підстав надати їй 1989 р. державного статусу.

1991 р. на основі українознавчих відділів Інституту мовознавства створено Інститут української мови НАН України.

                                     

3. Напрями роботи

В Інституті мовознавства працюють відділи загального мовознавства, словянських мов, російської мови, відділ романських, германських і балтійських мов, відділ мов національних меншин. Їхня робота зосереджена на пятьох важливих і необхідних для розвитку мовознавства напрямах яких?, що формують теоретичні засади вирішення конкретних лінгвістичних завдань, створюють базу для вишівської науки, забезпечують підґрунтя для створення нових підручників, посібників, словників тощо.

Напрям "Теорія та методологія мовознавчих досліджень" забезпечує розроблення теоретичної бази мовознавчих досліджень, а також проблем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, зокрема визначення звязку між мовою й національним менталітетом, мовою і процесами пізнання навколишнього світу.

Основним завданням наукових пошуків у межах напряму "Порівняльне дослідження словянських мов" є розробка питань походження, розвитку та функціонування східнословянських, західнословянських і південнословянських мов у контексті загальнославістичної проблематики, зіставне дослідження різних словянських мов у фонетичному, морфологічному, синтаксичному і словотвірному аспектах. Здійснюються також порівняльно-історичні, лексикологічні, етимологічні й акцентологічні дослідження української та інших словянських мов.

Актуальними й необхідними залишаються і зіставні дослідження таких близькоспоріднених мов, як українська і російська, що здійснюються в межах напряму "Функціонування російської мови в Україні. Зіставне дослідження російської та української мов".

Унікальним у міжнародному масштабі є одночасне дослідження романських, германських, балтійських і словянських мов, що проводиться в межах напряму "Порівняльне дослідження романських, германських, балтійських та словянських мов".



                                     

4. Література

  • Гнатюк Г. М. Дещо з історії Інституту мовознавства // Мовознавство. - 2010. - № 4/5. - С. 77-87.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України - 75. 1930 - 2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко відп. ред. - К.: Довіра, 2005. - 566 с.
  • Лукінова Т. Б. Так це було… // Мовознавство. - 2010. - № 4/5. - С. 56-65.
  • Селігей П. О. Українське академічне мовознавство за девяносто років 1918 - 2008 // Мовознавство. - 2008. - № 4/5. - С. 3-17.
  • Русанівський В. М. Дещо з історії Інституту // Мовознавство. - 2005. - № 3/4. - C. 25-32.
  • Лукінова Т. Б. Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України 75 років // Мовознавство. - 2005. - № 3/4. - С. 3-24.
  • Селігей П. О. Флагман українського мовознавства // Вісник НАН України. - 2005. - № 3. - С. 63-71.
  • Ткаченко О. Б. Враження минулого // Мовознавство. - 2010. - № 4/5. - С. 66-76.
                                     

5. Посилання

  • Бібліометричний профіль Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні в Google Академія
  • www.inmo.org.ua - офіційний сайт "Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України".