Back

ⓘ Боби




Боби
                                     

ⓘ Боби

Боби - рослина, що в Європі культивувалася з дуже давніх часів і належала до так званих тотемних рослин, яких культ був особливо поширений на півдні Європи.

Тотемну рослину, чи тварину, вважалося в давніх людей за кревняка того чи іншого роду, що в ній той рід відроджується і символізується. У Римі, наприклад, існував рід Фабіїв, - себто Бобіїв, що, очевидячки, виводили свій рід від тієї рослини, що була колись у них тотемом. Тотемну рослину, чи звірину, членам того роду, що вязав себе з нею, не тільки не можна було їсти крім спеціальних днів; заборона їсти боби існувала в давніх єгиптян, у пітагорійців і в частини римлян, - чи в той чи інший спосіб нищити., але навіть і називати.

Цікаво, що і в нас існувала свого часу заборона згадувати боби на Різдво, бо, мовляв, "кидатимуться гелки на шиї" Зап. Юж. Зап. Отд, 11, 381.

У тотемних народів часто зустрічаємо вірування, що душі покійників входять у тотемну рослину, чи тварину, тому один орфічний вірш утотожнював поїдання бобів, з поїданням голів родичів, кревняків. Але з другого боку, з нього вірування розвинулося й вірування в охоронну силу бобів: у давньому Римі, під час свята Лемурій свята мертвих, кожний батько родини мав іти опівночі до найближчого джерела криниці, чи водопою, і робити обрядове обмивання. Повертаючись назад, він мусів кидати, не оглядаючись, через свою голову боби, які перед тим тримав у роті. Бючи у мідяний посуд, він вигукував десять разів: - "Тінь такого-то. іди собі геть!"

Завважуємо, що і в нас боби вважали охоронним засобом проти нечистої сили і тому в ніч під Івана Купала рвали, разом із іншим охоронним зіллям, і боби: "У моїм купайлі кущик бобк, кинуло б відьму в хворобу" Сумцов у "Кієв. Стар.", 1889, VIII.

Плачкам в Україні в давні часи платили за голосіння по покійникові бобами: - "Тужу, тужу за решето бобу, - дадуть чи не дадуть? Так мої сльози дурно пропадуть" Зап НТШ. т. 132, ст. 8.

Цей звичай теж треба поставити в звязок із давніми римськими віруваннями та звичаями свят Лемурій та Парентелій свят померлих родичів, за якими боби належать покійникам. Римляни вважали, що боби носять на собі знак жалоби Ваккай: "Свята давніх римлян", ст. 78. І у нас на Гуцульщині, під Різдво, перед самою вечерею, на якій боби мали бути першою стравою господиня "бере бобу в руку й кидає його по чотирьох кутках хати. Це все - янголам та померлим душам, що в цю ніч приходять поживитися".

У звязку із давніми тотемістичними віруваннями треба поставити й вираз, який знаходимо серед сербів і наших людей в Галичині про вагітну жінку, що вона, мовляв, - "наїлася бобу". Тут біб виступає, як символ запліднення. Мабуть, і вірування, що боби сприяють ростові дитини, теж сюди належать: "Як би знайшов біб на дорозі та дав дитині зїсти, швидко навчилась би ходити" Мат. Укр. Ет НТШ, XV, ст. 101. Тут, правда, логічний наголос ставиться на "ходити", бо думки асоціюються з "дорогою", але нема сумніву, справжня, головна ідея, прихована в цьому віруванні, лежить власне в можливості швидкого фізичного розвитку, зросту дитини, завдяки якому дитина почне швидко ходити.

                                     

1. Джерела

  • Онацький Є. Українська мала енциклопедія: у 4 т. Т. 1.: А - І / Євген Онацький ; упоряд., наук. ред., передм. С. Білокінь. - Київ: Університетське видавництво "Пульсари", 2016. - 576 с. - Накл. 1000 прим. - ISBN 978-617-615-060-2, ISBN 978-617-615-061-1 том 1.

, проф. Євген Онацький

                                     

2. Посилання

  • Кормові боби //Аграрна енциклопедія
  • Боби // Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. - Київ: Видавництво "Українська Енциклопедія" ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр "Олімп", 1992. - С. 64. - ISBN 5-88500-055-7.
  • Біб, боби // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1957. - Т. 1, кн. I: Літери А - Б. - С. 90. - 1000 екз.