Back

ⓘ Баба-Яга




Баба-Яга
                                     

ⓘ Баба-Яга

Баба-Яга - міфологічний образ, широко поширений у словянському фольклорі. Передусім Баба-Яга фігурує в казках, але також зустрічається в билинах, дитячих іграх.

Традиційним зображенням є стара страшна жінка, атрибутами якої є хатка на курячих ніжках і ступа.

                                     

1. Назва та епітети

В українських діалектах Баба-Яга відома як "язі-баба", "гадра" від пол. hadra < нім. Hader - "сварка", "суперечка".

В інших словянських мовах вона також називається "Баба-Яга", "Єжибаба" чеськ. Jezibaba, словац. Jezibaba, "Яга Баба" словен. Jaga baba і "Баба Рога" хорв. Baba Roga. Останній термін найчастіше використовується в південнословянських народів. У босняків ще іноді називають "Баба Зима" Baba Zima.

Майже в кожній казці Баба-Яга наділяється епітетами. Найпоширеніший - "кістяна нога" з варіантами "золота нога", "глиняна нога". Іноді вказується на незвичайне лице: "глиняна морда", "ніс до стелі", "зубата". В дитячих іграх і обрядах Баба-Яга зветься "старою", "сліпою".

                                     

2. Етимологія

Дослідниками було запропоновано кілька версій походження слова "яга":

  • Менш переконливі порівняння з давньоіндійським yaksmas "хвороба", "виснаження", алб. idhete, лат. aeger "розстроєний", "хворий".
  • Від назви північнокавказького племені ягів "язів", "язигів", які в давнину були, вірогідно канібалами з сильними пережитками матріархату.
  • Версія фінського походження: повязується з фін. aka "гнів". У мові комі "яг" означає "ліс", "сосновий бір". Тобто Баба-Яга може тлумачитися як "жінка з лісу".
  • Версії питомо словянського походження. У словянських мовах є низка слів з коренем "яз-", "єз-", які носять негативний відтінок: болг. енза, серб. jеза "жах", церк слов. іаза "хвороба", рос. язва "виразка", "хвороба", пол. jedza "відьма". Корінь *jez- вважають варіантом давнішого *jeg-, від якого й виводять імя цього міфологічного персонажа. Згідно з найімовірнішою з версій, прасл. *jega та *jeza походять від здогадного прасловянського дієслова *egti. Похідні від нього дієслова не збереглися у сучасних словянських мовах, але схожі існують у балтійських мовах, споріднених зі словянськими: лит. engti і латис. igt. Співзвучні слова існували у германських мовах: давн-англ. inca "біль" та дав ісл. ekki "печаль", "сумнів". Отже, "яга" - "мучителька", "та, що завдає болю", що цілком узгоджується з її образом злої відьми. Менш ймовірні зіставлення з російськими ягать "кричати" та егоза "непосида". Існують думки, що "баба" вказує на наявність чоловічого аналога цього персонажа, відомості про якого не збереглися.
  • Версія індійського походження: від слова "ягя" пор. санскритське यज्ञ - yajña, яджня - обряд жертвопринесення, або від "йога" - "мудрець". Деякі дослідники вбачають паралелі з іменем бога Ями, який теж мав епітет "кістяна нога".
  • Версія тюркського походження, або повязаного з тюркським словом amga пор. кипчацьке emgen - "страждати", або від утвореного імені татарського мурзи Бабай-Аги.
                                     

3.1. У міфології та фольклорі Образ і функції

Є кілька основних образів Баби-Яги, що походять з міфології та відомі з казок і билин. Вона може виступати як дарувальниця, до якої приходить герой і отримує чарівний подарунок: чудесних коней, чарівні чоботи-скороходи, клубок ниток, що вказує шлях, живу і мертву воду. Інший тип - Яга-викрадачка. Вона викрадає дітей і намагається їх засмажити, щоб зїсти. Поширеним ходом є те, що жертва обдурює Бабу-Ягу вдаваною необізнаністю як залізти до печі і змушує її залізти в піч саму. Баба-Яга також виступає войовницею, нападає на героїв і знущається з них. В билинному циклі про Добриню є епізод бою з "Ягою-бабою", аналогічний бою його зі змієм. Але цей старий образ ослаб, і вже в словнику Памви Беринди у формі "язя" що живе і досі в Галичині це слово виступає як рівнозначне з "чарівницею".

В казках Баба-Яга літає у повітрі на мітлі чи у ступі яку поганяє товкачем і помелом, повеліває звірами й птахами. Живе в лісі в хатці на курячій лапці. Вона поїдає людей, перетворює героя на тварину, пташку чи неживий предмет, хитрощами та чарами намагається одружити своїх дочок, вступає у бій з богатирями, після чого спить довгим сном. У деяких казках вона допомагає героєві досягти мети.

У сучасній казці вона - лиха стара баба, особливо небезпечна для дітей, котрих хоче поїдати, але ті різними способами рятуються від неї або обдурюють її. Найпопулярніший варіант - казка про Івасика-Телесика і Бабу-ягу.

Баба-Яга фігурує в повірях, повязаних із випалими молочними зубами. Діти кидали випалі зуби через спину за піч, закликаючи мишу, ворону чи Бабу-Ягу забрати "кістяний зуб" і дати взамін "залізний". Баба-Яга та її атрибути згадуються і в деяких іграх, зокрема в хованки. Декотрі варіанти цих ігор передбачають відбирання у ведучого, що виступає в ролі Баби, дечого, що він повинен повернути. Так, у чеській грі кашу відбирають у куцої сліпої Баби.

Деякі дослідники ототожнюють Бабу-Ягу зі Старшою відьмою - головною над усіма відьмами. Марі-Луїза фон Франц порівнювала її з давньогрецькою Гекатою - богинею Місяця, чаклунства та покровителькою чудовиськ.



                                     

3.2. У міфології та фольклорі Зовнішній вигляд

Баба-яга зазвичай зображається у вигляді великої горбатої старої з великим, довгим, горбатим і гачкуватим носом. На думку білоруських етнографів, тут Баба-Яга постає у вигляді небіжчика в труні-домовині, і саме цим пояснюється, "ніс в стелю вріс".

На російських лубочних малюнках вона вдягнена в зелену сукню, бузкову кичку, постоли і штани. У казках натомість немає акценту на одяг Баби-яги.

                                     

4. Трактування походження персонажа

Представники міфологічної школи дослідження фольклору зокрема Олександр Афанасьєв вважали Бабу-Ягу уособленням зими. Також образ Баби-Яги повязується з тотемними тваринами. Зокрема на це вказує її хатинка на курячих ніжках і здатність своїм криком прикликати звірів з усього лісу.

Баба-Яга вважалась і богинею війни, кровопролиття, людських сварок і суперечок. Вона - господарка диких тварин, світу мертвих і мороку, що знаходиться на півночі. Володимир Пропп трактував зустріч героя казки з Бабою-Ягою як обряд ініціації. Як він пояснював, у первісному суспільстві хлопчики, щоб отримати статус дорослого чоловіка, мали пройти ініціацію, за якої розігрувалася символічна смерть як дітей і переродження вже як дорослих. Для цього служила спеціальна хатина, збудована у формі тотемної тварини із входом у вигляді пащі. Хатина "пожирала" ініціатів, а всередині вони мусили витерпіти болісне випробування. Інший варіант він бачив таким чином: діти, щойно навчившись ходити, умовно "спалювалися" в печі, після чого отримували імя і статус члена племені. Ритуал в обох випадках виконувався найстаршою жінкою в племені. За Володимиром Петрухіним, Баба-Яга була жрицею, котра розпоряджалася обрядом кремації.

Пропп пояснював як зображення межі між світом живих галявина і світом мертвих ліс. "Курячі" ніжки походять не від курки, а від окурених димим стовпів, на яких словяни ставили поховальні хатини. Звідси також і епітет "Яга - кістяна нога" - "житель" хатини є мерцем, кістяком, покладеним ногами до виходу. Однак зустрічаються і варіанти "золота нога", "глиняна нога", походження яких повязується із опануванням прасловянами нових знарядь праці та матеріалів. Епітет "глиняна морда" вказує на порівняння черепа з глиняною керамікою або поховальні урни з лицями, що знову відсилає до вигляду мерця.

Ступа деякими дослідниками, зокрема Афанасьєвим, пояснюється як образ жіночого лона, а товкач - як образ фалоса. Ступа була атрибутом богині Мокоші. Вважалося, що ритуальним товчінням в порожній ступі можна позбутися хвороб.

Російський археолог і історик Борис Рибаков повязує походження її образу з сарматською та скіфською культурами і бачить у образі Яги відображення боротьби придніпровських словян, які були в ті часи союзниками скіфів, із сарматською навалою. В сарматському суспільстві і особливо у війську жінки відігравали значну роль. Одружені жінки мали вирішальне право голосу в державних справах, а незаміжні дівчата брали участь у битвах разом із воїнами-чоловіками. Існує припущення, що сарматська дівчина могла вийти заміж, тільки вбивши ворога у бою. Сармати перемогли, а у словянському усному фольклорі зявився образ баби-зміїхи язі, яка живе біля берегу морського, там, де: "отрублены русски головушки торчат на тычинушках". Той факт, що образ Баби-Яги присутній у фольклорі всіх без винятку словянських племен, однозначно доводить, що виник він ще до розселення протословян на початку I ст. н. е.

В "Нарисах Березового краю" Миколи Абрамова є опис "яги", що являє собою жіночий одяг "…на зразок халата з відкладним, в чверть, коміром. Шитим вовною назовні… Такі ж яги збираються з гагарячих шийок, пірям назовні … "Ягушка" - така ж яга, але з вузьким коміром, що надівається жінками в дорозі" аналогічне тлумачення про тобольське походження дає і словник В. І. Даля. Крім того, образ Баби-Яги з усім антуражем присутній в північному побуті. Хатинка на курячих ніжках - не що інше, як широко поширений досі лісовий лабаз чамя, який влаштовується на двох-трьох опорах. Лабаз такий завжди встановлюється входом до стежки, а "до лісу задом". Крім того, в ньому завжди залишається запас для випадкового подорожнього. Додатковим варіантом прототипу казкової баби можна вважати і одягнені в хутряну одежу ляльки-ітарми, які встановлюються ще й в наші дні в культових хатинках на опорах".

Український публіцист Олесь Бузина виводить образ Баби-Яги з образу скандинавської богині смерті Гель. На його думку, Баба-Яга повязана із функціями жриць, про яких згадує арабський мандрівник X століття Ібн Фадлан. За свідченнями мандрівника, в місті Булгар при похороні знатного руса вбивали рабів померлого, і смертельного удару ножем завдавала стара жриця. Після вбивства жертв родичі померлого вельможі розпалювали похоронне багаття, на якому згоряли і сам небіжчик, і його жертви. А в казці Баба-Яга пропонує своєму гостеві сісти на лопату і опинитися в грубці. Піч виступає тут аналогом похоронного багаття.

В українських народних казках, на відміну від російських, у Баби-яги є ще й дочки. Були вони і у жриці, описаної арабським мандрівником. Саме їм жертва, якщо це була дівчина, віддавала свої прикраси - браслети.

                                     

5. В українському фольклорі

В українських повірях Баба-Яга - відьма з кістяною ногою, що живе у ха­тинці на курячих ніжках як межі двох світів, окрім того, є пер­соніфікацією дуже лютої зими. Одним із занять Баби-Яги, очевидно, була й робота на току - Пантелеймон Куліш у "Записках о Южной Руси" цитує українську казку: "Така баба-яга, костяна нога, що на мідному току молотить, москалів робить".

На території України XIX століття існував варіант гри в хованки "Цици-Баба", де до дитини із завязаними очима зверталися як до діда, обіцяючи забрати його кашу, а дитина відповідала, що стоїть на "курячій нозі" і починала ловити "злодіїв". Власне Баба в грі при цьому не згадується. Вважається, що тут відбито прадавню віру в чоловічого аналога Баби-Яги. Народні назви деяких рослин, наприклад, бабячі зуби, повязуються з образом Баби-Яги.

                                     

6. Схожі персонажі інших народів

В Італії є схожий персонаж - Бефана. Вважається, що в ніч на 6 січня Бефана випускає через димохід шкарпетку, заповнену солодощами для хороших дітей, а для неслухняних - вугіллям.

У Болгарії крім власне, Баби-яги є ще Дядько Яг з аналогічними функціями. Вважається, що він, як і Баба-яга забере неслухняних дітей у велику торбу.

Схожа на іранський образ Ажі.

Образ Баби Яги має численні аналоги у віруваннях європейських народів та їхніх найближчих сусідів, таких як німецька фрау Голле, румунська Вижбаба Vijbaba, угорська відьма Богоркан Bogorkan, італійська Бетунья Бетана Betunia Betana, в адигів існує Нашгушидза або Нагучіца, у кетів - Хоседем, у киргизів і казахів - Жалмауиз Кемпір: у киргизькому уявленні це баба в лахмітті, що живе в горах, лісах, далеко від людського житла, викрадає дівчину в свою хатину, висмоктує їх кров і, нарешті, їсть - цим до неї близький демон жалмауиз казанських татар, подібні істоти ми знаходимо в уйгурів, башкирів, узбеків і ногайців та албанців Syqeneza. Також подібна до грецької Кірки.



                                     

7. Інші значення

  • "Це баба Яга" - волинська приказка
  • "Баба-яга", "яга" - позначення злої, сварливої жінки. "Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага" - читаємо ми в "Енеїді" І. П. Котляревського.
                                     

8. Література

  • Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки./ В. Я. Пропп - Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 364 c.
  • Історія української літератури. Михайло Грушевський
  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955.
                                     

9. Посилання

  • Баба-Яга // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1957. - Т. 1, кн. I: Літери А - Б. - С. 63. - 1000 екз.