Back

ⓘ Кощій Безсмертний




Кощій Безсмертний
                                     

ⓘ Кощій Безсмертний

Кощий Безсмертний, або Костий Бездушний, - словянський казковий персонаж, питомий для українських казок, проте поширеніший у російських. Образ є паралельним змієві: в казках та билинах вони часто замінюються один одним. В російських казках є переважно викрадачем красунь та зветься Безсмертним, бо смерть його зберігається в далекій схованці. В українських - Бездушний, бо його душа схована. У сучасній українській мові також вживається жартівливе іменування "Чахлик Невмирущий".

                                     

1. Походження імені

Щодо походження слова "кощій" висунуто кілька версій.

  • Згідно з другою, імена "Кощій" та "Костій" повязуються зі словами "кощавий", "кістка". Закінчення -ій при іменниковому корені слова позначає рясність, велику кількість: "губій", "чубій" тощо. Проте, прибічники першої версії припускають, що подібне значення є вторинним, викликаним пізнішим перетлумаченням незрозумілого слова "кощій". Прихильники ж теорії значення "кістлявий" відслідковують протилежний процес деетимологізації з поширенням слова зі заходу на схід: від Kosciej в польських та Костій в українських казках до Кош та Кот в російських народних казках.
  • Згідно з першою, слово "кощій" походить від дав рус. костити, яке повязане з прасл. *kostь "гидота" - з первісного значення "труп", "падло". Пор. укр. костити "брудно лаяти", рос. кощун "блюзнір", кощунство "блюзнірство", кащёнок "мерзотник", біл. касціць "випорожнятися". Тобто, "Кощій" - "паплюжник", "осквернитель", що узгоджується з його казковим образом викрадача та мучителя прекрасних дівчат.
  • Згідно з третьою версією, слово "кощій" тюркського походження: від слова kosci.
                                     

2. Фабула

Душа або безпосередньо смерть Костія захована в яйці, яке в качці, яка знаходиться в зайці чи одразу у гнізді на дубі; заєць, в свою чергу, у скрині, що також розташовується на дубі. Наявність скрині та зайця характерна для російської версії.

В російських казках вкрадена красуня вивідує Кощіїв секрет та розповідає його героєві, а той знаходить яйце, Кощій гине. В українських казках сам герой захоплює доньок Костія.

                                     

3. До хрещення Русі

До хрещення Русі у східнословянських волхвів, боянів пісні на духовну тему називалися кощунами, ще у XI–XII ст. книжники перекладали грецьке слово грец. Μύθος міф словянським словом "кощуна". Кощуни виконувалися і як плачі на тризнах, і як космогонічні міфи, і як священні тексти. Тому мандрівних піснярів і називали волхвами-кощунниками. Звідти й пішло слово кощунствувати. Ці твори християнські служителі вважали крамольними, забороненими, в наслідок чого в християнську еру це слово набуло негативного значення, - "оскверняти святиню". Вірогідно, що Кощій Безсмертний, насправді був кощуном-піснярем. Можливо, що це була реальна особа, такий собі затятий язичник, який за допомогою магії доволі довго жив. Пізніше волхви буцімто трансформувалися на кобзарів. кістяка, що звязався, мабуть, за етимологією слова кощій - костій - кістяк.

У казковому образі Кощія дослідників особливо цікавила його душа, захована в яйці, що лежить в скрині, у дереві: мотив широко розповсюджений і аналогічний з відомою староєгипетською казкою про двох братів, де серце одного сховане в цвіті акації. Цей цікавий мотив приходить у нас і у інших народів в різних комбінаціях - напр.: душа царівни в яйці, захованому в дереві, осокорі, - коли його відти викрали, царівна вмерла.



                                     

4. Посилання

  • ШОЛУДИВЫЙ БУНЯКА ВЪ УКРАИНСКИХЪ НАРОДНЫХЪ СКАЗАНІЯХЪ рос.
  • Кощій Безсмертний // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - 1960. - Т. 3, кн. VI: Літери Ком - Ле. - С. 753. - 1000 екз.
  • Історія української літератури. Михайло Грушевський