Back

ⓘ Анрі Пуссер




                                     

ⓘ Анрі Пуссер

Музичну освіту отримував у Льєзькій 1947–1952 та Брюссельській консерваторіях 1952–1953, де став членом групи композиторів-авангардистів "Варіації". Брав приватні уроки композиції в А.Сурі та Пєра Булєза. В 1950-ті рр. брав активну участь в міжнародному авангардному русі разом із Булезом, Карлгайнцем Штокгаузеном, Лучано Беріо, Луїджі Ноно, Бруно Мадерною й іншими композиторами, що і визначило подальший шлях його творчої діяльності.

У 1958 р. Пуссер засновує студію електронної музики у Брюсселі. У 1960-70 рр. викладав у Дармштадті, Кельні, Базелі, Бостоні, Буффало. З 1971 р. професор у Королівській Льєзькій консерваторії, де створив Центр музичних досліджень та освіти Валлонії. Будучи директором цієї консерваторії, зумів привнести "свіжий" струмінь в сферу музичної педагогіки. У 1984–1987 рр. керував Педагогічним інститутом в Парижі.

                                     

1. Стилістика творчості

В 40-ві поч. 50-х перебував під впливом творчості Антона Веберна, згодом захоплюється електронною музикою. В 1960-х рр. Анрі Пуссер розробляв концепцію алеаторики, а в 70-ті експериментував, використовуючи у своїх творах імпровізаційні епізоди. Автор більш як 200 творів різних жанрів, а також багатьох статей і декількох книг. Найбільша і найвагоміша його музикознавча праця - трактат "Апофеоз Рамо".

Найбільш знаковий твір Пуссера – варіабельна опера-фантазія "Ваш Фауст" 1960 - 1968 – виник в результаті багаторічного творчого союзу із французьким письменником Мішелем Бютором. Після закінчення опери, в 1968 р. Пуссер видає теоретичну працю "Апофеоз Рамо" "L’Apotheose de Rameau Essai sur la question harmonique") в якій узагальнює свої композиторські пошуки на цьому етапі творчості. Вперше опублікована в цьому ж році французькою мовою, а у 1987 р. у Дармштадті вийшов німецький переклад цієї праці.

                                     

2. Періодизація

До раннього періоду належать такі його твори, як Prospection 1952–1953 для трьох фортепіано, настроєних у різницю в 1/6 тона; Сейсмограми І,ІІ Seismogrammes 1953 – його перша проба в сфері електронної музики; Симфонія для 15 солюючих інструментів 1955; Квінтет пам’яті Антона Веберна для кларнета, бас-кларнета, скрипки, віолончелі і фортепіано 1955. Наприкінці 50-х рр. Пуссер приходить до ідеї відкритої форми – в таких творах, як Scambi 1957 і Рух Mobile для 2-х фортепіано 1957–1958. В цей же період творчості він публікує численні теоретичні праці, присвячені аналізу музики Веберна, а також відображенню його власної творчої естетики.

В 1960-ті рр. Анрі Пуссер плідно займається проблемою алеаторичних творів. У зв’язку із цим, засновує в Брюсселі студію "Musiques nouvelles" і спеціальний інструментальний ансамбль з тією ж назвою. Твори: Repons для декількох виконавців 1960; "Ваш Фауст" – вільна оперна фантазія для 5 драматичних акторів, вокального квартету, 12 музикантів і магнітних записів 1967. "Опера буквально зіткана з цитат, запозичених із різноманітних літературних та музичних творів, пов’язаних з темою Фауста. Варіабельність сюжету визначається публікою, яка робить свій вибір із декількох існуючих варіантів дії".

Зрілий період позначений експериментальними і "свіжими" опусами: Ефемериди Ікара ІІ для фортепіано і 2 груп музикантів 1970; Paraboles-Mix для електроніки 1972; Згини для альта; La Paganania для скрипки соло 1982; La Paganania seconda для віолончелі соло 1982 та безліч інших творів. У 2000 р. композитор створив електро-акустичний ансамбль, призначений для виконання в архітектурному комплексі Філіпа Саміна музичного дійства "Шістнадцять планетарних пейзажів" Seize Paysages planetaires. У 2002 р. Пуссер реалізував цифрові "картини" для п’яти із цих пейзажів завдяки програмі Енріко Баньолі "Open Media", що допомогло реалізувати рухи у постійних трансформаціях. Створена таким чином електронна композиція "Планетарні голоси і пейзажі" Voix et Vues planetaires – з поетичними текстами М.Бютора у виконанні самого автора – була запрезентована у Брюсселі наприкінці 2004 р.

                                     

3. Твори про музику

  • Musique, semantique, societe. Paris; Tournai: Casterman, 1972
  • Musiques croisees. Paris: L’Harmattan, 1997
  • Schumann le Poete: 25 moments d’une lecture de Dichterliebe. Paris: Klincksieck, 1993
  • Fragments Theorique I: sur la musique experimentale. Bruxelles: Universite Libre de Bruxelles, 1970
  • Ecrits theoriques, 1954 - 1967. Sprimont: Mardaga, 2004

Автор праць про музику Рамо, Веберна, Стравінського, проблеми музичної освіти.