Back

ⓘ Хорс




Хорс
                                     

ⓘ Хорс

Хорс - друга назва бога Сонця; його відмінність від Даждьбога не встановлена, можливо, він його син; як великий бог Сонця згадується у "Слові о полку Ігоревім" ; у Володимировому пантеоні стоїть поруч з іншими головними богами язичницької пори.

                                     

1. Літописи про Хорса

У "Повісті времяних літ" у списку серед 6 богів, яким Володимир велів встановити ідолів.

Хорса згадують серед головних божеств: "…Трояна, Хорса, Велеса, Перуна на боги обратіша", "вірують в Перуна і в Хорса…", "Слово о тім, яко погани суще язици кланялися ідолам, мнящі боги многі, Перуна і Хорса". Хорс часто фігурує поряд з Перуном. Вони обидва вважались небесними божествами.

Хорс згадується в апокрифі "Ходження Богородиці по муках", "Слові Христолюбця", у "Бесіді трьох святителів", "Легенді про доньку Шана" подніпровських болгар.

У "Повісті минулих літ" розповідається, що зображення Хорса стояло в Києві на пагорбі в числі найголовніших богів. А автор "Слова о полку Ігоревім" пише, що Всеслав Полоцький, перетворившись у вовка, перебігав дорогу великому Хорсові. "Всеслав князь людем судяше, князем гради рядяше, а сам в ніч вовком рыскаше; з Києва дорискаше до кур Тмутороканя, великому Хорсови вовком путь прерыскаше".

Культ Хорса був настільки популярним, що не згас з появою християнства. В апокрифічному памятнику "Ходіння Богородиці по муках" записано: "Хорса, Велеса, Перуна на боги звернула".

                                     

2. Бог сонця чи місяця

Думки дослідників про роль Хорса суперечливі та неодностайні.

Збіг йо­го імені з іранськими xvar "ореол", xor, xores, xorsid, xurset "променисте сонце" та індійськими hara, haras "вогонь" змушує вважати, що божество запозичене в іранських народів.

На підставі згадки Хорса в "Слові о пол­ку Ігоревім" в історії про князя-перевертня Всеслава більшість дослідників переконані, що Хорс є солярним божеством.

Однак Александер Брюкнер та Вітторе Пізані вбачали у фрагменті алюзію до місяця. Вітторе Пізані, нагадавши про міфологічний звязок вовкулацтва з місяцем, припустив, що в цьому фрагменті йдеться про рух Хорса зі сходу на захід уночі - в час, коли Всеслав пробігав із півночі на південь і назад. Александр Брюкнер припустив мож­ливість походження імені "Хорс" від прасловян­ського кореня *krsь, наявного в поль­ському слові wycharsly "виснажений". Це могло пояснити алюзію до місяця, який регулярно "худне".

Таким чином Хорс уособлює місяць і виступає парою сонцю в обра­зі Дажбога. Отже він таки сяяв, але лише місячним світлом.

Підтримує лунарність божества також російській релігієзнавець А. Бєсков. Він порівнює цю пару з божественними близнюками-протилежностями Ашвінами.

На додаток місячне божество-чоловік узгоджується з припущенням Е. Гаспаріні та Лева Фробеніуса, що словянський світ, на відміну від Західної Європи, належить до євроазіатської зони, що характеризувалася культом міся­ця як символу чоловічої статевої сили.

                                     

3. Література

  • Писаренко Ю. Хорс // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2013. - Т. 10: Т - Я. - С. 414. - 784 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Хорс // Енциклопедія українознавства: Словникова частина Хмельницький Борис - Яцків. - С. 3628.
                                     

4. Посилання

  • Хорс // В. М. Гнатюк / Нарис української міфології. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. - С. 68.
  • Збручський кумир
  • Святовит Збруч - музей Кракова
  • Кумиру Святовита в Польще
  • Святовит Wolin - Польща
  • Хорс // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1967. - Т. 8, кн. XVI: Літери Уш - Я. - С. 2016. - 1000 екз.
  • Хорс // Українська Релігієзнавча Енциклопедія