Back

ⓘ Согласіє




                                     

ⓘ Согласіє

Створення 1869 року "Руської Бесіди" пробудило й буковинську молодь. Зокрема почала самоорганізовуватись місцеві гімназисти, які прагнули протистояти тотальній румунізації, що проводилась їхніми вчителями.

Пізніше Степан Смаль-Стоцький так визначив причини, що спонукали до активізації руської молоді у краї:

29 жовтня 1870 року за ініціативи Варнави Вільчинського та Омеляна Монастирського 23 чернівецьких гімназиста засновали таємне товариство "Согласіє". Мета товариства була визначена в статуті організації:

Однією з основних форм роботи товариства було читання лекцій – з історії, літератури, правопису. Багато учасників товариства писали власні твори, які ситали на вечорницях.

                                     

1. Розкол і занепад

Як і "дорослі активісти", гімназисти практично відразу через "мовне питання" поділились на два табори – "москвофіли" та "народовці".

Крім того, що існували внутрішні розбіжності, суперечки ще й постійно "підігрівалися" ззовні. Практично відразу "москвофільську групу" під свою опіку взяв російський консул в Чернівцях. Водночас, активно їм протидіяли юнаки-народовці на чолі з Іваном Тимінським та Омеляном Поповичем. У протоколі одного з засідань "Согласія" 1872 є занотований виступ одного з представників "народового табору" Козаркевича:

Через постійні конфлікти з москвофілами 1877 року товариство залишили прихильники "народової течії" зокрема й керівник "Согласія" в 1876-1877 р.р. Омелян Попович. Широкі маси буковинської молоді остаточно втратили інтерес до цієї організації. Російське консульство переключилося на інші молодіжні проекти, й припинили фінансування. Того ж року "Согласіє" було ліквідоване.