Back

ⓘ Аорист




                                     

ⓘ Аорист

Аорист - дієслівна форма, властива стародавнім мовам, що позначала в минулому одиничну дію, яка безпосередньо не має відношення до теперішності.

                                     

1. Словянські мови

У давніх словянських мовах видо-часова форма означала нетривалу або разову дію, що виявляла себе до моменту мовлення минулий час і в момент мовлення вже не була актуальною. Самостійною формою дієслова минулого часу аорист виступає у південнословянських та лужицьких мовах. Із слідів аориста українська літературна мова та південно-східне наріччя зберегли тільки одну його форму - це 2 особа однини від дієслова бути "би", "б" < *by, яка використовувалася та використовується для творення умовного способу чит. кондиціонал: сказав би, та сама частка закріпилася в таких сполучниках, як: щоби, щоб, аби, якби та ін. чит. конюнктив. Деякі з-поміж говірок говорів південно-західного наріччя, хоча б волинські й закарпатські, досі зберігають форму "бих" < *byxъ - 1 особу однини аориста від бути, - яка творить той самий умовний спосіб: я помолив бих ся "я би помолився".

                                     

1.1. Словянські мови Прасловянська мова

У прасловянській мові існувало три способи утворення аористу: простий, сигматичний атематичний і сигматичний тематичний. Простий утворювали шляхом безпосереднього додавання до основи інфінітива вторинних особових закінчень. Сигматичний атематичний аорист утворювали додаванням до основи суфікса "-s-", а особові закінчення приєднувалися вже до цього суфікса. Сигматичний тематичний утворювали майже так само, тільки з тією різницею, що суфікс "-s-" приєднували не безпосередньо до основи, а до тематичного голосного, що йшов за основою. Останній спосіб є власне словянською іновацією, а перші два успадковані прасловянською з праіндоєвропейської. Форми-звязки аориста від дієслова *byti "бути" з основою * by- *kъto by reklъ "хто би сказав" творили в прасловянській мові умовний спосіб кондиціонал і конюнктив, хоч могла вживатися й давня основа на *bi- *ty snovalъ bi "ти снував би".

                                     

1.2. Словянські мови Простий аорист

Простий, він же асигматичний, аорист - одна з трьох форм аориста, що її засвідчують старословянські памятки. Він сягає найдавнішого індоєвропейського атематичного аориста. Простий аорист є найстарішим утворенням, відомим лише від основ на шелестівку. Його утворювано шляхом приєднання до основи інфінітива вторинних закінчень за допомогою тематичних голосівок.

Форми дієслів у старім нетематичнім аористі були такі:

                                     

1.3. Словянські мови Новий

Новий, він же тематичний, сигматичний аорист не має індоєвропейських відповідників. Імовірно, він виник у прасловянскій мові через подальше узагальнення форм старого сигматичного аориста. Найдавніші памятки старословянської мови його не засвідчують. Нового аориста утворювано тільки від основ на шелестівку за допомогою вторинних закінчень, при цьому корінь збігався з основою інфінітива. Завдяки цьому основа фонетично не відрізнялася від інших дієслівних основ. Можливо, він виник унаслідок злиття форм простого асигматичного й старого сигматичного аориста: рєкомъ + рѣхомъ = рєкохомъ.

Форми дієслів у новім тематичнім аористі були такі:

                                     

1.4. Словянські мови Церковнословянська мова

У церковнословянській мові дієслова з інфінітивною основою на голосівку утворюють форми старого сигматичного аориста, а дієслова з інфінітивною основою на шелестівку - форми нового сигматичного аориста:

                                     

1.5. Словянські мови Давньоруська мова

У давньоруській мові від дієслів з основою або коренем на голосний утворювалися форми старого аориста сътворихъ, видѣхъ, а від дієслів з основою на приголосний - форми нового аориста. До традиційних закінчень у 3-й особі однини і множини могло ще додаватися закінчення -ть: несеть, сьтворить, несошать, створишать. У мові українських грамот XIV - XV сторіччя форми аориста майже не вживалися. Протягом наступних століть їх інколи використовували як літературний прийом. У новій українській літературній мові аорист вживається для стилізації під давню мову:

Слово потя тут є формою аориста дієслова потяти "порубати", поя - формою дієслова пояти "пойняти", "захопити", а отиде - формою дієслова отъити "відійти".

                                     

1.6. Словянські мови Болгарська мова

Болгарський аорист минало свършено време виражає здійснену дію в минулому. Утворюють аорист дієслова як недоконаного, так і доконаного виду - шляхом додавання до основи особових закінчень -х, -хме, -хте, -ха. Залежно від типу дієслова, між основою та закінченням можуть вживатися різні тематичні голосні. Приклади для слів чета "читаю" і лягам "лягаю":

                                     

2. У вигаданих мовах

У мові квенья, вигаданій Дж. Р. Р. Толкіном існує категорія аориста. Там він являє собою загальновидовий час чи простий теперішній час, що виражає загальні факти чи прості теперішні події. Також аорист є в валірійській мові, вигаданій Девідом Пітерсоном для серіалу Гра Престолів.

                                     

3. Джерела

  • Изотов А.И. Старославянский язык в сравнительно-историческом освещении: Учебное пособие. - Москва: Издательский центр "Азбуковник", 2010. - С. 136-139.
  • Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. - 2-ге вид. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
                                     

4. Посилання

  • Аорист; Аориста основа // 42 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2017. - С. 40; 42. - 552 с.
  • Енциклопедія української мови