Back

ⓘ Словянський Конгрес у Празі 1848




Словянський Конгрес у Празі 1848
                                     

ⓘ Словянський Конгрес у Празі 1848

Словянський Конгрес у Празі 1848 р. - зїзд представників словянських народів Австрійської імперії, скликаний за ініціативою Павела Шафарика і Йосипа Єлачича, заходами чеських діячів Франтішека Палацького, К. Запа, К. Гавлічка-Боровського, Ф. Ріґера та інших з метою протиставитися проголошеному німецьким парламентом у Франкфурті над Майном обєднанню всіх німецьких земель Німеччини й Австрії, включно з Чехією.

                                     

1. Підготовка до Конгресу

Перша концепція Конгресу оприлюднена 20 квітня 1848 р. в газеті "Narodne Novine", яка видавалась у Загребі. Імпульсами до організування засідань були також ухвала Німецької Союзної Ради від 22 квітня 1848 р. про включення частини Великого князівства Познанського до Німецького Рейху й антисловянські випади у Франкфуртських національних зборах.

                                     

2. Перебіг засідання

У Конгресі, що почався 2 червня 1848 р., взяли участь також представники галицьких і закарпатських українців - делегація Головної Руської Ради у складі: Іван Борисикевич, Григорій Гинилевич, Олексій Заклинський та Адольф Добрянський з Закарпаття, як також делегація пропольського Руського Собору під проводом князя Ю. Любомирського і з участю Л. Сапіги, К. Ценґлєвіча, Л. Стецького й інших. На конгрес, як гості, були допущені К. Лібельт з Познані, росіянин Михайло Бакунін та українець Гояцький.

Праці Словянського Конгресу велися у трьох комісіях; чехо-словацькій, польсько-українській та південно-словянській. У наслідок переговорів польсько-української комісії, створеної за ініціативою Палацького і Бакуніна й очоленої Л. Сапігою, 7 червня 1848 р. була досягнута польсько-українська угода під назвою "Переговори русинів з поляками в Галичині" про політичну, культурно-національну й мовну рівноправність галицьких українців з поляками. Прийнята більшістю комісії вимога представників Головної Руської Ради розподілу Галичини на східну і західну, була під тиском поляків змінена у тому напрямі, щоб її остаточно вирішили Крайовий Сейм і Державна Рада.

Виступаючи проти німецьких й угорських зазіхань на словянські землі, Словянський Конгрес обміркував справу перебудови Габсбурзької монархії на федерацію автономних народів і вирішив проголосити маніфест до європейських держав з закликом направити кривди, заподіяні Угорщиною словянським національностям, та вислати окреме звернення до цісаря Фердинанда І з вимогою забезпечити рівні права для всіх словянських народів Австрійської Монархії, у тому числі також права української мови в Галичині. Жоден з обговорених проєктів не був остаточно й офіційно схваленим Словянським Конгресом. Внаслідок початку заворушень у Празі й обстрілу міста австрійським військом, наради Словянського Конгресу були припинені 12 червня 1848 р.

Практичних наслідків для галицьких і закарпатських українців Словянський Конгрес не дав. Своєю участю й вимогами їхні представники маніфестували, вже на міжнародному полі, відрубність українців від інших словянських народів і їхню волю до боротьби за політичні і національні права. У Словянському Конгресі взяли участь 363 делегати, в тому числі 61 у складі польсько-української групи з Галичини.

                                     

3. Значення Зїзду

Ця подія була однією з небагатьох, коли в одному місці були почуті голоси всіх словянських народів Центральної Європи. Основною метою Конгресу була спроба чинити опір німецькому націоналізму на словянських землях.

Цей Зїзд став каталізатором Празького повстання 1848 р., утихомиреного військами. Тому Конгрес залишився незавершеним, а підсумкове рішення прийнято не було.

                                     

4. Джерела

  • Брик І. Словянський зїзд у Празі 1848 р. і українська справа. ЗНТШ, т. 129. Л. 1920;
  • Борис В. Деякі питання польсько-українських відносин під час революції 1848 р. в Галичині. Українське Словянознавство, випуск 6. Л. 1972.
  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж - Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1955.
  • Zacek V. ред. Slovansky sjezd у Praze. Прага 1958;
  • Гостічка В. Словянський зїзд у Празі та галицькі українці. Український календар 1968. В. 1968;
  • Баран С. Весна народів в Австро-Угорській Україні. Народився календар на 1948 й окрема відбитка. Мюнхен 1948;
  • Созанський І. До історії участи галицьких Русинів у словянському конгресі в Празі 1848 p. ЗНТШ, т. 72. Л. 1906;
  • Наваловський М.Українці і словянський конгрес у Празі 1848 р, X. 1930;
                                     

4.1. Джерела Література

  • Стеблій Ф. І. Словянський зїзд 1848 у Празі // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2012. - Т. 9: Прил - С. - С. 657. - 944 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1290-5.
                                     

5. Посилання

  • Відрубність української літератури // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт уклад. Ю. І. Ковалів. - Київ: ВЦ "Академія", 2007. - Т. 1: А - Л. - С. 183.