Back

ⓘ Грінченківка




                                     

ⓘ Грінченківка

У передмові до свого Російсько-українського словника Грінченко зазначив, що у його виданні використано "в українських паралелях" правопис зі "Словника російської мови" складеного Другим відділом Імператорської академії наук", а також український правопис 1904 року прийняти у Наддністрянській Україні НТШ у Львові.

Грінченко використав у своєму правописі такі елементи правопису 1904 року як вживання йо, ьо та апостроф, зокрема вживання апострофу і після губних приголосних перед є, ї, я, ю, вживання тільки і після мяких приголосних тощо.

Однак, все ж Грінченко ввів значні зміни, у порівнянні з українським правописом 1904 року. Усупереч правопису прийнятому у 1904 році у Наддністрянській Україні НТШ у Львові, Грінченко велику групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою літерою и: идол, ижиця, икати, илкий, инакий і похідні від нього, индик, иржа, Ирід Ирод, искра, ич

                                     

1. Вплив та оцінка грінченківки

Практично без змін грінченківку вжив Є. Тимченко для написання свого словника 1907 року Українська граматика.

Про роль Б. Грінченка І. Огієнко сказав: "Правопис цього словника був прийнятий по всіх українських редакціях та виданнях. Ось цей правопис, як слід збірної праці письменників всього XIX-го століття й усього українського народу, і запанував в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні". Справді, Б. Грінченко використав із практики своїх попередників усе, що було раціональне, відповідало природі української мови, надавало нашій орфографії національного обличчя. Та цей правопис все-таки використовували не в усіх деталях. Наприклад, у російсько-українському словничку географічної термінології, укладеному Природничою комісією Українського товариства шкільної освіти 1917 р., не вживається апостроф: згірья, скамьянілість.