Back

ⓘ З




З
                                     

ⓘ З

З - літера кирилиці. Присутня в усіх абетках, створених на словяно-кириличній графічній основі. За формою накреслення - видозмінена кирилична літера, що походить від грецької.

                                     

1. Історія

У ранній кирилиці мала накреслення. Походить від літери Ζ "дзета" візантійського уніціалу. Пізніші варіанти -. Варіант з горизонтальною рискою у ранній кирилиці вживався для позначення африката, надалі він був замінений на "зіло".

У глаголиці мала вигляд, за ліком 9-та.

Числове значення у кириличній цифірі - "7", у глаголичній - "9".

У староукраїнській графіці у звязку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма З вживалася у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання памяток. У XVI столітті, крім рукописної, зявилася і друкована форма літери.

Сучасного вигляду набула після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.

                                     

2.1. В абетці української мови Використання

У сучасній українській мові літера з позначає шумний дзвінкий щілинний передньоязиковий свистячий, який може бути твердим ка з ка, моро з і мяким з ілля, ма з ь. Перед глухим вимовляється глухо в прийменниках з та без і в префіксах з-, роз- та без- ро с клад, с тобою, але в кінці слова не оглушується ві з, перела з.

В українській мові існує слово, що складається тільки з одної цієї літери - прийменник "з" фонетичні варіанти - "зі", "зо", "із". З етимологічного і семантичного погляду в цьому прийменнику можна виділити три різних прийменники, які мають різне походження: від пра-і.є. *son, *kon і *eghs див. "Історія українських прийменників".

Літера "З" використовується також при класифікаційних позначеннях і означає "десятий" до поновлення в абетці літери ґ мала значення "девятий": пункт "з" розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 9-з тощо

                                     

3. Література

  • Півторак Г. П. З // Українська мова: енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - ISBN 966-7492-07-9.
  • Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. - 2-ге вид. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974–1985.