Back

ⓘ И




И
                                     

ⓘ И

И, и - літера кирилиці. Присутня майже в усіх словянських кириличних абетках. Має велику й малу, рукописну й друковану форми.

                                     

1. Історія

Иже

Походить від літери "иже" старословянської кириличної абетки, у якій утворена від грецької літери - Η, η мало кілька варіантів, що допомагає визначити час і місце написання памяток; зокрема, рання форма цієї літери має майже горизонтальний середній штрих як великі грецька Η, латинська H і сучасна кирилична Н. Сучасного вигляду набула в XIV столітті, через поворот риски проти годинникової стрілки аналогічним чином змінився нахил риски в літери. У XVI столітті, з розвитком друкування, зявилася друкована форма літери поряд з рукописною.

                                     

2. У словянських кириличних абетках

  • У церковнословянській абетці "и" співіснує з літерами та "іжицею". Вимова може різнитися залежно від місцевої традиції читання церковнословянських текстів.
  • У болгарській абетці й сербській вуковиці передає звук, середній між). Ненаголошене "и" у вимові збігається з "е" або "я": лиса вимовляють так само як леса ; смотрит - так само як смотрят.
                                     

3. У сучасній українській мові

У сучасній українській мові цією літерою позначають звук, його традиційно передають не літерою и, а і - можливо, це сталося внаслідок посередництва російської мови при запозиченні.

При транслітерації українських слів латинкою и заведено передавати латинським y - так само як для російської ы.

                                     

3.1. У сучасній українській мові Слова з початковим "и"

На початку слів літера и в українській мові присутня вкрай рідко. Виняток становлять кілька слів, здебільшого власних назв, іншомовних запозичень, а також деякі українські діалектні слова. Багато слів на и було в словнику Бориса Грінченка, в СУМ-11 слова на и відсутні.

Проєкт правопису 1999, серед іншого, пропонує вживати "и" на початку не тільки запозичених власних назв, але й українських питомих та засвоєних слів перед приголосними "н" та "р", на початку відповідних вигуків, звуконаслідувань і похідних від них утворень. Прихильники проєкту звертають увагу на наявність у живому мовленні слів із початковим "и", а також на приклади вживання її у зазначених випадках класиками української літератури до реформи правопису 1927 р.

Згідно з правописом 2019 року, літера и вживається на початку окремих вигуків ич!, часток ич який хитрий, дієслова икати вимовляти и замість і ’ та похідного від нього іменника икання, в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їхньої вимови в цих мовах: ийбен, ир, Ич-оба, Кім Чен Ин. Деякі слова мають варіанти з початковою и: ирій та ирій, ирод та ирод дуже жорстока людина’.



                                     

3.2. У сучасній українській мові Інше використовування

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає "одинадцятий" до введення в абетку літери ґ мало значення "десятий": пункт "и" розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли низка предметів має такий самий номер: шифр № 8-и та подібних.

                                     

4. Цікавий факт

Відомий український мовознавець О. П. Павловський писав у 1822 році:

Очевидно, для О. П. Павловського різниці у вимові "ы", що є порушенням української орфоепічної норми.

                                     

5. У культурі

  • "Операція "И" та інші пригоди Шурика" - популярна кінокомедія Леоніда Гайдая. В оригіналі вона називається "Операция "Ы" и другие приключения Шурика". З огляду на те, що у сучасній українській абетці літера "ы" відсутня, "Ы" у назві мусили замінити в дослівному перекладі на "И". У фільмі персонаж Юрія Нікуліна "Бельбас" вимовляє звук, який позначає літера "и".
                                     

6. Література

  • Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. - 2-ге вид. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Півторак Г. П. И // Українська мова: енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - ISBN 966-7492-07-9.