Back

ⓘ Товариство руських женщин




                                     

ⓘ Товариство руських женщин

|сайт2= |сайт1= |розмір_зображення=

"Товариство руських женщин", "Товариство рускихъ женщинъ", "Товариство українських жінок" - галицька жіноча організація, заснована Наталією Кобринською у Станіславові в листопаді 1884 року.

                                     

1. Історія

У листопаді 1884 року в Станіславові громадська діячка та письменниця Наталя Кобринська, за підтримки Ганни Павлик та Людмили Драгоманової, провела у приміщенні "Руської бесіди" установчі збори "Товариства руських женщин". Серед учасників установчих зборів були Олена Кисілевська, Євген Желехівський, Іван Франко та инші. На установчих зборах Іван Франко виступив з промовою, докладний звіт з яких опублікував у газеті "Діло" під назвою "Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові". Товариство ставило за мету прилучити інтелігентних жінок до літератури та популяризувати нові суспільні ідеї.

8 грудня 1884 року відбулись перші загальні збори "Товариство руських женщин" у місті Станіславі, на які прибуло близько ста жінок з усієї Галичини. На зборах були присутні представники світської інтелігенції та священики, але вони могли тільки слухати у сусідній кімнаті, оскільки присутність чоловіків у залі могла перешкоджати деяким жінкам вільно висловлювати свої думки. На зборах Наталя Кобринська була обрана першою головою цього товариства, її заступницею обрана Аделя Желехівська, дружина першого голови "Просвіти" в Станиславові Євгена Желехівського. У Виділі товариства працювали: Софія Бучинська, Катерина Винницька, Емілія Ничай-Кумановська з 1909 року голова Буковинського виділу "Жіночої громади", Іванна Сембратович-Остерман, Євгенія Порайко, Йосифа Шанковська та инші. Товариство планувало видавати часопис чи газету, а головним кандидатом на посаду редактора був Іван Франко.

Товариство здебільшого займалося благочинністю, після того, як його залишила засновниця Наталя Кобринська. У березні 1886 року Емілія Ничай-Кумановська була обрана головою Товариства замість Наталії Кобринської.

У 1906 році товариство відкрило дівчачу захоронку, де мешкали учениці гімназії та семінарії. Знаходилась захоронка на Липовій, 67 нині вул. Шевченка, 65. Товариство також допомога увязненим "Діброви". У часи Першої світової та Визвольних змагань у Товаристві були діяльними Марія Рибчук, Євгенія Яцикевич, Ірена Дрогомирецька, Янович, Л. Турчманович, Меланія Грушкевич, Марта Даниш, Стефанія Барановська, Марія з Котилів-Щирбова, Ванда Шмериковська, Антонія Кичун, Володимира Ясеницька та Михайлина Кушнір. З 1909 року товариство очолювала Емілія Сабат.

У 1922 році "Товариство руських женщин" перейменувало себе на "Товариство українських жінок". Головою Товариства тоді була Мелянія Грушкевич, секретаркою - Ярослава Мурин-Мірчук.

1932 року "Товариство українських жінок" увійшло до складу "Союз українок", ставши філією організації у Станиславові.

                                     

2. Джерела

  • Кокорудз І. "Десятилітна діяльність товариства Руских Женщин в Станиславові". "Діло". 1884. Ч. 290. С. 2-3.
  • Богачевська-Хомяк М., Веселова О.М. Жіночий рух в Україні // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2003. - Т. 1: А - В. - 688 с.: іл. - ISBN 966-00-0734-5.