Back

ⓘ Латир-камінь




Латир-камінь
                                     

ⓘ Латир-камінь

Латир-камінь - у творах української книжності і східнословянських замовляннях священний камінь, розташований в Центрі Світу, "всім каменям батько".

                                     

1. Дослідження походження лексеми

В. Войтович в своїй книзі "Українська міфологія" 2002 зазначає, що це - прадавній символ присутності Бога, що символізує єдність з божеством через жертвоприношення, що це священний "живий камінь", що лежить далеко на сході, у вирії, на ньому росте Дерево життя прадерево, а також завжди горить Живий вогонь, а під ним - Безсмертя душі людської, яким боги засівають землю. Автор також зазначає, що за повірями на алатир-камені любить сидіти "красна діва Зоря", на ньому перебуває богиня Лада, Перун зі своїми помічниками - духами весняних гроз, а навесні на камені пробуджується бог-громовик.

Літератор Войтович утотожнює "Алатир, алатир-камінь" з словами "латир", "алтар", "олтар", "волтар", "алатар", "вівтар" незважаючи на те, що в укладеному в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України "Етимологічному словнику української мови" вказується, що рос. алтарь відповідає укр. вівтар, староцерк слов. алътарь, олътарь від лат. altare, і жодним чином не утотожнюється з "алатиром" чи "алатир-каменем". Слово "алатир", не згадує Словарь української мови Бориса Грінченка 1907 - 1909, тлумачний словник української мови укладений колективом співробітників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка Білодіда, і "Нарис української міфології" В. Гнатюка Львів, 1918 р. підготовлений до друку й виданий Інститутом народознавства НАН України у Львові в 2000 році. Зазначений "Етимологічний словник" згадує рос. алатр, латырь у гаслі "латир", де порівнює ці слова з незасвідченим *латыгорь, утвореним від *латыгоръ "латиш" і з грец. ήλεκτρον "бурштин".

В. Войтович зазначає, що скіфські чотирикутні вівтарі з хмизу й укріпленим зверху мечем були відтворенням "дерева життя" як центру світу, через який проходить світова вісь меч-акінак, а в "Голубиній книзі" Латир-камінь називається "усім каменям батько" і на ньому спочивав Ісус Христос із своїми дванадцятьма апостолами.

У свою чергу, філолог В. Галайчук зазначає, що у жодних текстах замовлянь не фігурує сама назва "світове дерево", а його можна лише ідентифікувати за топонімікою та аксесуарами. Під деревом під ним/на ньому/в ньому: камінь Олтар/Алатир, престол, гніздо, дупло укр.; бел горюч камень Алатырь, ракитов куст, рунец, златая чаша, гнездо, уздечка бранная с коня богатырского рос.

О. Афанасьєв, описуючи народні замовляння "Поэтические воззрения славян", писав: народні замовляння, зберегли так багато найдавніших поетичних висловлювань, що знають міфічний біл-горюч алатир-камінь і ставлять його в тісному, нерозривному звязку з Буяном-островом. Ним же зазначається, що слово алатир, за самою загадковістю своєю, повинно бути досить давнього походження, і треба думати, що воно колись буде розгадано, як по зведенню його до санскритського кореня. Що спроби, зроблені для пояснення цієї назви, досі були незадовільні: Надєждін в алатир-камені підозрював бурштин, а саме слово "алатир" він визнавав за переробку грец. ήλέχτρον, лат. electrum - "бурштин", навіть попри те, що Алатир-камені, не являють нічого тотожного з грецькими переказами, що стосуються бурштину; російські народні перекази зєднують з алатирем поняття чудесного "невідомого" каменю, і ніде ні в памятках, ні в обласних говорах бурштин не називається цим імям. Вірш про голубину книгу, в одному з багатьох своїх варіантів, говорить: "серед моря синього лежить латирь-камінь" ; Надєждін приводив це місце, як вказівку на торгівлю бурштином. Коли Афанасьєв дійшов до написання свого третього тому, то вже писав про походження так: алатир-камінь і грец. ήλέχτρον сягають до санскритського кореня ark = άλχ - "блищати, випускати промені": ηλέχτωρ - сонце, тобто сяюче, ήλέχ-τρον - блискучий метал суміш золота і срібла.

В українських замовляннях сокіл і ворон часто сидять на Алатир-камені. Алатир камінь - білий, синій, червоний, чорний, чи просто - різнокольорові камені.

                                     

2. Посилання

  • рос. Алатырь, Латырь // Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 672 с.
  • Алатир // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1957. - Т. 1, кн. I: Літери А - Б. - С. 18. - 1000 екз.
                                     

3. Література для вивчення питання

  • В. Даль "О повериях, суевериях и предрассудках русского народа", с.38 / Упоряд. М. Н. Москаленко, Авт. передм. та коментаря М. С. Новикова. - К.: Дніпро, 1993. - 309 с.: іл. - ISBN 5-308-01357-8
  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - С. 11.