Back

ⓘ Білодан




                                     

ⓘ Білодан

Білодан - давньоукраїнський міфологічний персонаж, оспіваний у веснянках-гаївках, що записані у Західній Україні, найбільше на Коломийщині. Й досі у селах коло Отинії співають таку гаївку:

Ой ти, ой ти, Білоданчику, Поплинь, поплинь до Дунайчику, Йа вмий собі біле личенько, Протри собі чорні оченьки. Розчеши си косу-русоньку, Назуй, назуй черевиченьки, Та й озьмисі за людвиченьки, Шукай собі посестриченьки.

Село Молодятин на Коломийщині має урочище Білі Кирниці, а богиня Дана є уособленням води в давньоукраїнській міфології і в гуцульських піснях та коломийках часто співається "Дана, Сід Шід, і Рід, і Дана", а тому цілком можливо, що назву самого Молодятина слід виводити від Білодана-Молоданчика Можливо, що колись оспівувалася саме Біла Дана, бо майже в усіх гаївках цього циклу чуємо:

Умий, умий, біле личенько А розчеши жовті косоньки.

На Коломийщині давно навіть дочок кликали словом "синку" і з часом жіночий персонаж перейшов до Білобога, а Білоданчика стали називати Білоданом.

Коли виконується гаївка про Білодана, то дівчата стають у коло символ сонця, але за руки не беруться: одна дівчина або хлопець, що виконує роль цього персонажа, показує рухами, як Білодан пливе по Дунайчику, як лягає і встає, вмиває личко, чеше коси, береться попід боки, взуває черевички й бере посестру.

У деяких гаївках оспівується Білобранчик і Білодарчик, що зближує цей персонаж з природою, яка помирає і оживає, тобто ця діва нагадує греко-римську Прозерпіну-Персефону, риси якої менш стерлися в гаївці "Подоляночка".

У Великім Ключеві ще в 1930-ті на Великдень біля церкви гралися "Огірочки", яка за сюжетом також нагадує пісні про Білодана чи Подоляночку.

                                     

1. Література

  • Гнатюк В. Гаївки. - Львів 1909;
  • Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. - К.: Обереги, 1994.
  • Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б