Back

ⓘ Мавка




Мавка
                                     

ⓘ Мавка

Мавка, також навка, нявка, лісова русалка - істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повірями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення.

                                     

1. Етимологія

На думку частини дослідників, первісною назвою цих істот була "навка": від прасл. *navь "мрець"; з того ж кореня походять українські слова нав і нава "домовина", "труна", а також навк "мрець". Варіанти "мавка" і "нявка" виникли пізніше внаслідок зближення з мавкати "нявкати". За іншою версію, якої дотримувався Олександр Афанасьєв у своїй праці "Поетичні погляди словян на природу" 1865 - 69, т. 1 - 3, де вказував, що жителі України на той час вживали слова "нави", "навьский", не допускаючи зміни початкового звука. Та вважав, що назва походить від слів "мал", "малий" ; так "малко" - дитина хлопчик, малюк, "малка" - малоросла жінка. Таким чином, мавка означає "істота маленького зросту".

                                     

2. Образ мавки

Уявлення про мавок побутують в Карпатах, на Поділлі та Волині. Типовий образ мавки - це дівчина з зеленим волоссям. В народних переказах часто додається, що мавка не має спини, так що ззаду видно нутрощі. Звичайним місцем їх перебування є ліси. Мавками ставали діти, померлі нехрещеними, рідше - діти, яких украв чорт. Так ставалося з тими, що померли після семимісячного віку, померлі раніше ставали потерчатами. Як і у випадку з русалками, мавки можуть мати чоловічих відповідників - нявкунів. Поширеним було уявлення про танці мавок на так званих ігровищах - місцях, де не росте трава. Часом їм приписувалося висаджування квітів у горах. Вважалося, мавки можуть заманювати хлопців у хащі, де лоскотати їх до смерті. Також вони приходили вночі до людей, особливо жінок і дітей, щоб висмоктувати через груди силу.

На мавок дуже схожі майки, що однак зрідка відрізняються виглядом - це дівчата дуже малого зросту. За поведінкою ж тотожні мавкам. Способом протидії майкам було прибивання над дверима з внутрішнього боку хатньої стіни ляльок-мотанок. В переказах описується, що майку можна спіймати і взяти за дружину, але шлюб з нею буде нещасливий. Якщо запитати в майки-дружини про якусь таємницю, вона обовязково дасть відповідь, а після цього зникне.

                                     

3.1. Мавка в мистецтві Художня література

Тамара Скрипка виводить образ таємничої лісової чи морської русалки-мавки в історії української літературної традиції з "Енеїді" Івана Котляревського. Очевидно, морських античних сирен письменник назвав мавками відповідно до "українізації" Вергілієвих реалій. Згадуються морські мавки і у Євгена Гребінки: "Ущухнуло море, і хвилі вляглися; / Пустують по піні мавки…".

Марко Вовчок записала в народі ряд синонімів на означення різного роду русалок: лісовничка, мислічка, русавка, водяниця, нявка, нетря лісова. Пейзажний малюнок з мавками накреслив Леонід Глібов:

Про мавку є згадка у п’єсі Марка Кропивницького. В усіх цих творах образ мавки зустрічається епізодично як фантастична деталь пейзажу, потрактований в дусі бурлеску, або як романтичний мотив.

Мавка - головний персонаж драми-феєрії Лесі Українки в "Лісова пісня". Її образ втілив роздуми письменниці про роль краси і вірності, про роль мистецтва у пробудженні духовних сил людини, у її піднесенні до розуміння власного призначення на землі.

"Мавка" – твір Івана Франка, який сам автор назвав казкою, однак в літературознавстві розглядається як психологічна новела. Тут уявна мавка приходить у сни дівчинки, спонукає постійно прагнути зустрічі з нею, стає своєрідною ідеєю-фікс. Письменник тонко психологізує природу, зокрема "темний", "вічно тужливий", "понурий" ліс із таємничою піснею, що веде в "пахучу безвість, у якийсь безмежний непрозорий простір і може викликати в таких тендітних істотах, як Ґандзя, глибоку тугу на серці". Усе це готує читачів до тривожного і загадкового, прогнозучи трагедійний кінець.

Основні джерела образу мавки у Івана Франка й Лесі Українки – фольклорно-міфологічні. Серед іншого вони запозичують образ дріад, яких в художній традиції відтворюють як вродливих покровительок дерев. Всупереч народній традиції, де мавка персонаж демонологічний – в творах письменників вона естетизується, підкреслюють не лише її зовнішня принадність, але й гуманізм.

Кохана головного героя "Тіней забутих предків" Михайла Коцюбинського постає в образі мавки.

До збірки казок Василя Короліва-Старого "Нечиста сила" включене оповідання "Мавка Вербинка".

Романтичний образ мавки актуалізується в українській поезії ХХ століття. Автори звертаються до нього для підкреслення магіної принадності природи. У вірші Миколи Руденка "Кочовики й землероби" про це говорять рядки: "В воді – русалка, на узліссі – мавка: / Бездушного нічого не було".

Цикл поезій "Очікування Ольги" Максима Розумного послуговується образом у двох віршах:

Василь Симоненко використовує у вірші "Лебеді материнства" образ мавки, як жіночої спокуси, що може очікувати юнака на його життєвому шляху. Твір Наталки Позняк "Мавка" містить алюзії на "Лісову пісню".

Мавки зустрічаються в романі Марини та Сергія Дяченків "Відьмин вік". У казці Олега Романчука "Гуцульська легенда" фігурує мавка Любава.

В п’єсі Олеся Барліга "Дерева спізнюються на автобус", що присвячена політичній і мистецькій кон’юнктурі на темі Голодомору, мавки супроводжують Віктора Ющенка у сновидінні головного героя твору.

Письменниця Дара Корній звертається до образу цього персонажа міфології у своєму романі "Щоденник Мавки" та книзі "Чарівні істоти українського міфу. Духи природи".



                                     

3.2. Мавка в мистецтві Музика

  • Mavka - заснований в Києві 2013 року гурт, який виконує пісні власною "мавчиною" мовою, а також створює композиції на слова Лесі Українки.
  • NAVKA - псевдонім Марини Іванівни Тимофійчук - української музикантки, авторки і виконавиці пісень українською мовою, поетки.
                                     

3.3. Мавка в мистецтві Комікси

  • Мавка - імпринт українського видавництва коміксів Вовкулака, з наміром випускати авторські комікси для дитячої аудиторії. Заснований у 2019 році.
                                     

4. Джерела

  • Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. - Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1928. - 354 с.
  • Галайчук В. Українська міфологія / В. Галайчук - "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. - 276 с.
  • Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / Пер. с нем. К. Д. Цивиной / Академия Наук СССР, Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. - М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. - 511 с.
                                     

5. Посилання

  • Мавки, нявки // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Буенос-Айрес, 1960. - Т. 4, кн. VII: Літери Ле - Ме. - С. 882. - 1000 екз.
  • Мавка // Українська Релігієзнавча Енциклопедія