Back

ⓘ Песиголовці




Песиголовці
                                     

ⓘ Песиголовці

Песиголовці або кінокефали - різновид міфічних і легендарних людей-велетнів химерної зовнішності, що поєднували людське тіло й собачу голову, що й спричинило їхню назву. Також вирізнялися нечуваною жорстокістю і, немов вампіри, пили кров своїх ворогів.

                                     

1. Описи та повіря в українському народі

За народними повірями, вони виглядали оброслою, як ведмідь, людиною "з їдним боком і з їдним оком" посеред чола, інколи з одним рогом. За іншими варіантами, песиголовці-велети мають одну ногу, одну руку та одне око. Пересуваються вельми швидко, чіпляючись один за одного. Трапляються перекази й про велетів-людоїдів жіночої статі одноока баба-людоїдка.

У Середньовіччі віра в песиголовців набула в Європі значного поширення, зокрема й через часті навали берсерків, яких часом ототожнювали з вовкулаками. В Україну ці уявлення проникли через апокрифи, що породили цілу серію оповідань про Адамових дітей. Створенню повірїв про велетнів-людоїдів сприяло й поширення в давнину серед письменної людності окремих епізодів "Олександраїди" боротьба Александра Македонського з песиголовцями ба навіть "Одіссеї" перебування Одіссея на острові однооких циклопів. Закріпленню віри в людоїдів із песячими головами сприяли також церковне малярство й іконопис.

Згідно з одними переказами, песиголовці ловили людей, саджали в глибокі ями, відгодовували, а відтак їли. Володимир Супруненко описує це так: "Їжі для полонених не шкодували, годували їх пряниками, горіхами, цукерками. Періодично обмацували свої жертви. Якщо через шкуру прощупувались маслаки, то продовжували посилено годувати солодощами. Перевіряли ще й таким способом. Відрізали мізинець і дивилися: якщо текла кров, значить, жиру малувато; якщо крові не було, людей заколювали, різали й їли".

У зафіксованих в Україні сюжетах про песиголовців переважає мотив зловорожого ставлення їх до людей нападають на останніх і поїдають. В основу переказів про песиголовців лягли уявлення про чужоземні ворожі народи. Тобто фактично ці повіря - трансформовані у фольклорі міфи та память про навали чужинців.

                                     

2. Відомі собакоголові персонажі

  • Анубіс - давньоєгипетський зооморфний бог.
  • Святі Ахракас і Аугані - двоє святих з собачою головою, що описані в житії коптського святого Меркурія Абу-Сефейна, якому вони вірно служили та всюди супроводжували, також їх зображення намальоване на іконі XVIII століття у Коптському музеї.
  • Полкан - руський богатир, представлений у билинах як кентавр, іноді зображуваний і з собачою головою.
  • Святий Христофор - християнський святий, який за однією із версій, мав собакоголову зовнішність.
  • Аралези - вірменські боги-песиголовці, які могли лизанням ран полеглих у бою повертати їх до життя.
                                     

3. Посилання

  • Песиголовці // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1963. - Т. 6, кн. XI: Літери Пере - По. - С. 1345. - 1000 екз.