Back

ⓘ Злидні




Злидні
                                     

ⓘ Злидні

Злидні - у східнословянській міфології, зокрема українців і білорусів, - злі духи, які приносять у дім нещастя. У переносному значенні злидні - бідність.

                                     

1. Образ злиднів

Злидні уявлялися як маленького зросту діди в лахмітті або як Злидня - стара негарна жінка. Відомі й уявлення про злиднів як нечітких круглих створінь. Зазвичай злиднів дванадцять і живуть вони в запічку. Часом вважалися слугами Лиха, що живе в старих млинах. Саме з млинів вони переселяються за вказівкою Лиха в хати.

Цим духам приписувалося принесення нещасть - якщо вони оселяються в хаті, то хазяїн швидко бідніє і ніяк не може розбагатіти. Шляхом позбутися злиднів вважалося заманити їх у пляшку, табакерку, діжку, мішок тощо, закрити її та викинути чи закопати. Тоді хазяїн швидко розбагатіє, але якщо хтось інший випустить злиднів, вони причепляться до нього та оселяться вже в його хаті. Вважалося, коли мести підлогу в напрямку дверей - можна вигнати злиднів, якщо від дверей - навпаки впустити. Коли пронизати злиднів кілком, вони помруть і їх слід викинути в болото. Проте щойно витягнути кілок злидні оживуть. За іншими переказами злидні селяться там, де не турбуються належно про свою оселю, лінуються виконувати хатню роботу, пиячать. У роботящого хазяїна злидні не заводяться, а якщо є, то тікають.

                                     

2.1. Злидні у легендах Про те, як чоловік злидні у ріжок загнав.

В одному селі жив чоловік - здається, й роботящий, однак весь час діло в нього не йшло на лад: бється, як риба об лід, а ніяк не може вибитися з убозтва. Якось він замислився: "Що за причина така, що я ніяк не розживуся? Невже мене злидні обсіли?". А йому хтось відповідає: "Бо й справді обсіли, і скільки б ти не бився, не розбагатієш, доки ми будемо в тебе". Чоловік був не дурень. Розкинув думками туди й сюди та й питає: "Та хіба вас багато в мене розвелося?"

- "Багато", - озвалося те ж саме. - "А чому ж вас не видно?" - знов питається. - "Це ми такі маленькі, що нас ніхто не бачить". - "Де ж ви поміщаєтесь?" - "Та ми будь-де можемо бути".

Саме тоді чоловікові схотілося понюхати тютюну, й він відкрив ріжок. "А ось тут, у ріжку вміститесь?" - питає. - "Аякже!" - відгукнулось те, і вмить почувся голос із ріжка: "Ось ми вже всі в ріжку!". Чоловік швидко заткнув ріжок закладкою, а далі гайда до занедбаного млина й поклав ріжок під вал. Відразу ж після цього все в чоловіка пішло чудово. Зявився в нього достаток, а там і багатство.

                                     

2.2. Злидні у легендах Про те, як чоловік злидні у діжку посадив

Жив собі чоловік, та такий бідний, що іноді нічого було їсти не лише йому, а навіть і маленьким діткам. А бідняк той був музикою. От після вечері взяв він скрипку й почав грати. Діти, як тільки почули, одразу посхоплювалися й давай танцювати. Коли дивиться, а разом із дітьми й злидні танцюють посеред хати, а коли перестав грати, злидні так і посунули під піч. Як вони поховалися, чоловік той і питає: "Може, вам під піччю зле, тісно сидіти?". А один і каже: "Де там тобі, чоловіче, добре! Тіснява така, що й не доведи Матір Божа!". Швидко вибіг він тоді надвір, узяв діжку, вніс її до хати й каже злидням: "Улізьте-но всі сюди!". Злидні повлазили всі у діжку і наповнили її до краю, а він схопив пруток та вмить заднив діжку, вивіз її у поле й покинув там. Минуло там, може, з півроку, господарювання в нього пішло так добре, що й багаті люди стали йому заздрити…

                                     

2.3. Злидні у легендах Змагання із нечистою силою

Жили собі бідний та багатий брати. Запріг бідний брат коня, приїхав додому й каже: "Ану, злидні, поїдемо в ліс!". Вилізли злидні з-під печі а було їх там аж дванадцятеро, посідали на воза й поїхали. Приїхали в ліс. Бідний випряг коня, пустив його пастися, а сам зрубав грубий-прегрубий дуб, розколов його до половини та й каже злидням: "Братики-голубочки! Поможіть мені розколоти це дерево!" - "Як же, - питають, - станемо тобі допомагати, коли в нас і сокири немає?" - "А ви, - каже, - без сокири. Позакладайте усі руки в цю щілину по самі лікті й давайте з усієї сили роздирати дуба". Зробили злидні так. А бідний брат вибив обухом клинці, а обаполки так і збіглись докупи й защемили руки всім злидням.

Позаздрив багатий брат щастю бідного, почав розпитувати його, як він розбагатів. Той розповів йому, як позбувся злиднів і куди їх зачинив. Не міг змиритися багатій із тим, що його брат став заможнішим за нього, й захотів випустити злидні, щоб обсіли вони знову бідолаху. Побіг чимдуж до річки та за боклаг. Тільки-но відіткнув його, а злидні звідтіля вискочили і вчепилися за нього. "Тепер ти наш", - кажуть. Приходить він додому, коли все, яке багатство в його було, погоріло, на тому місці, де стояла хата, лишилися самі головинки. Оселився він після того в тій землянці, де раніше жив його бідний брат разом із злиднями.



                                     

3. Джерела

  • Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. реліг. моногр. - К.: АТ "Обереги", 1991. - 424 с. ISBN 5-8104-0005-1
  • Анисов Л. М. ред. Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. - 416 с.
  • Кононенко О. А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож оформлювач О. А. Гугалова. - Харків: Фоліо, 2017. - 191 с.
  • Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. С 100 найвідоміших образів української міфології. Вид. 2-е, випр. й допов. - К.: Орфей, 2002. - 456 с. - ISBN 966-8349-01-6
                                     

4. Посилання

  • Злидні // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1959. - Т. 2, кн. 4: Літери Ж - Й. - С. 499. - 1000 екз.