Back

ⓘ Священна гора




Священна гора
                                     

ⓘ Священна гора

Священна гора - одне з найтиповіших місць поклонінь і справляння культових дійств у язичників.

Образ гори як моделі світу, місцеперебування богів виводиться ще від шумерських і праіндоєвропейських міфів. Зокрема, архаїчна традиція розташовувати на горі чи скелі божество-громовержця збереглася в культі бога Перуна, що відображено і в топонімії: його імя зустрічається серед назв гір і вершин на території розселення давніх словянських племен. На київській Горі князь Володимир Святославич встановив капище з ідолами Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Сімаргла і Мокоші. Образ Священної гори у міфології давнього населення України тісно повязаний із поховальними курганами-могилами. Для розташування святилища, справляння ритуалів язичники переважно обирали панівне у місцевості узвишшя. Характерним атрибутом Священної гори є наявність джерела чи криниці з "цілющою" водою або обрядового колодязя.

Міфологічна символіка Священної гори присутня в топоніміці, зокрема Божа гора і Свята Гора у гряді Вороняки, Львівської області, Святі гори над Дніпром біля Києва, Святі гори поблизу м. Словянська Донецької області, Свєнтокшицькі гори у Польщі, але також: Чортова Гора в Рогатинському районі Івано-Франківської області, узвишшя Дракулів діл у с. Драчинцях на Буковині, гора Бісоватий діл у Південних Карпатах, Чортова скеля побл. Львова тощо. Звязок із міфологією зберігають і такі означення у назвах гори, як Біла і Чорна.

Один із найдавніших культових осередків у Середньому Подністровї локалізується на Білій горі с. Бакоті Камянець-Подільського району, де виявлено жертовники та капища, що існували з поч. 2 тис. до н. е. і до 1 ст. н. е. Сліди святилища 9-поч. 11 ст. знайдені на Чорній горі в Жовківському районі Львівської області. Відомо, що язичницький культовий осередок існував у районі гори Богит, у Медоборах над річкою Збруч, де знайдено Збруцький ідол. Містичний характер мають Лисі гори у різних словянських краях.

Із спільнословянським культом жіночого божества, богині-діви повязують ороніми на кшталт Дівич-гора, Дівоча гора. Вони відомі в цілому словянському світі від Верхнього Дніпра до Родопів - Дівоча гора Девичья гора біля Смоленська, Дівоча гора або Дівич-гора над Дніпром у с. Трипіллі та березі Росі біля с. Сахнівки, низка вершин Дівин на території Чехії та Словаччини, г. Дівин південніше Пловдіва у Болгарії. Відомі Дівочі скелі на Тернопільщині. Археологічні дослідження підтверджують культовий характер таких вершин. Зокрема, на Дівочій горі в Трипіллі знайдено залишки святилища перших століть н. е.

Істотною прикметою язичницьких Священних гір було встановлення на частині з них, із утвердженням християнства, хрестів, каплиць, церков чи відкриття монастирів. Так, на Білій горі у Бакоті засновано монастир св. Михайла, на вершині Дівочої гори над Россю віддавна встановлено три хрести місцеве населення не повязує їх із похованнями; на Київській горі, де стояли ідоли, після хрещення киян Володимир Святославич побудував церкву св. Василія; на Святих горах поблизу Словянська збудовано Святогірський Успенський монастир.

Поклоніння Священній горі збереглося в окремих місцевостях до нашого часу Аннина гора на околиці Вашківців на Буковині, на яких щороку збираються тисячі прочан.

                                     

1. Інші священні гори

  • Кайлас у Тибеті
  • Храмова гора Єрусалим
  • Гора Хрестів в Литві
  • Священні гори Китаю
  • Сулайман-Тоо в Киргизії
  • Священна гора в Римі
  • Сіон у євреїв
  • Фудзіяма в Японії
  • Парнас, Олімп і Афон в Греції
  • Арарат і Арагац для вірмен
  • Попа гора - священна гора в Бірмі
  • Тельпосиз в Росії, Уральскі гори