Back

ⓘ Коляда (божество)




                                     

ⓘ Коляда (божество)

Коляда - словянський міфологічний персонаж, уособлення новорічного циклу. Найчастіше фігурує у колядках. В образі рядженого - учасник народних різдвяних обрядів з іграми та піснями. За однією із версій Коляда є богинею неба і дружиною Дажбога, за іншою - дочкою Дажбога та Майї і сестрою-близнючкою Овсеня.

Густинський літопис XVII століття - єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на бога.

Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Слово вважається запозиченим з латинського calendae "перші числа місяця" календар, різдвяні канікули.

                                     

1. Легенда

Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича - нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога. Пологи Коляди відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах. Цьому передує перевтілення Коляди в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганяється за Колядою. Свято Коляди у давніх українців відбувалося з 24 грудня по 6 січня, до свята входило обрядове запалювання вогню пов’язане з народженням нового бога світла Божича; вогонь мав допомогти золотосяйному новонародженому в боротьбі з Марою, посипання зерном на врожай в домі сусіда чи родича, обрядове заколювання свині, ходіння з плугом та козою, споживання куті, ряження, танки, пісні колядки, спалювання колоди символ Мари. Зі святом Коляди вчені пов’язують першопочатки українського вертепу та театру.