Back

ⓘ Кирилиця




Кирилиця
                                     

ⓘ Кирилиця

Кирилиця - алфавітна система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної Азії. Одна з двох абеток староцерковнословянської мови, що лягла в основу алфавітів словянських мов та десятків різних мов світу. Базується на ранній кирилиці, розробленій в IX столітті в Першому Болгарському царстві, в Преславській книжній школі. Використовується у багатьох словянських мовах Південно-Східної і Східної Європи, Північної Євразії, а також несловянських мовах, що зазнали впливу російської. Станом на 2011 близько 252 мільйонів осіб в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом, з яких половина мешкає в Росії.

Кирилиця походить від грецького уніціального письма, розбавленого додатковими знаками глаголиці й деякими лігатурами. Ці додаткові літери використовувалися в старій церковнословянській мові й були відсутні в грецькій. Абетку названо на честь візантійських святих Кирила і Мефодія, яким традиція приписує винахід глаголиці. Ймовірно, розробником кирилиці були їхні учні-болгари, зокрема Климент Охридський.

1 січня 2007 р., після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала третім офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.

                                     

1. Історія

Впровадження християнства значно прискорило розвиток писемності й літератури на Русі. Ще в 60-70-х роках 9 ст. візантійський імператор Михайло III відправив до словян двох братів-священиків з міста Фесалоніки Солуні - Костянтина в чернецтві - Кирило і Мефодія. Незважаючи на переслідування німецького духовенства, зацікавленого в поширенні латинської мови серед словян, брати проповідували християнство в Моравії та інших словянських землях старословянською мовою. Вони упорядкували словянський алфавіт і переклали на церковнословянську староболгарську мову Євангеліє. На початок 11 ст. на Русі використовувалися дві системи письма - кирилиця, що базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця - розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна. Причому ще до 9 ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери.

Найдавнішою з нині відомих датованою кириличною памяткою є напис 931 року в скельному монастирі біля села Крепча в Болгарії. Найдавніші пергаментні кириличні рукописи - Савина книга Савине Євангеліє кінця 10 або початку 11 ст., Супрасльський збірник 11 ст. обидва збереглися і відкриті на територіях, що входили до складу Київської Русі та Енинський апостол 11 ст., знайдений у Болгарії. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056 - 1057 років. Кирилиця протягом 10 - 12 ст. вживалася рівнобіжно з глаголицею, яку поступово витісняла. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер. Існує думка, що кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старословянськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Однак кириличний напис, що зберігся на корчазі з могили поблизу села Гньоздова на Смоленщині Росія, датують першою половиною або третьою чвертю 10 ст. Впевненіше датуються золоті та срібні монети Великого київського князя Володимира з кириличними текстами, карбовані, очевидно, з кінця 10 ст.

У писемності східних і південних словян змінювалася форма літер кирилиці, змінювалися склад літер та їхнє звукове значення. Зміни графіки були повязані з розвитком словянських мов та внутрішньомовними процесами.

У 12 столітті в давньоруських рукописах виходять з ужитку такі літери, як йотований юс і юс великий, їх заміняють відповідно "Ꙗ", Ѧ або "ю", "оу". Літера юс малий поступово набула значення з попередньою мякістю або поєднання jа. У рукописах 13 століття помітне опущення літер ь, ь, що повязане з заміною літер "ь" на "о" та "ь" на "е". У деяких рукописах, починаючи з 12 століття, літера Ѣ пишеться замість літери "е" південно-західні, або галицько-волинські джерела. У низці давньоруських рукописів зустрічається заміна літери "ц" на "ч" новгородські рукописи з 11 століття, заміна "с" на "ш", "з" на "ж" псковські рукописи. У 14-15 століттях зявляються рукописи з заміною літер ѣ - і та ѣ - і.

У болгарських рукописах 12-13 століття спостерігається заміна юсів, великого і малого, йотовані юси виходять з ужитку; можлива заміна літер Ѣ - Ꙗ, ь - ь. У цей же період зафіксовані так звані одноерові джерела, в яких вживається або "ь", або "ь". Можливою була заміна літер "ь" та юс великий. Літера Ѫ існувала в болгарській абетці до 1945 року. Поступово виходять з ужитку літери йотованих голосних в положенні після голосних моа, добраа, часто змішуються літери и - в.

У ранніх сербських рукописах відбувається втрата літер, що позначали носові голосні, виходить з ужитку літера "ь", а літера "ь" часто подвоюється. З 14 століття спостерігається заміна ъ - ь на літеру "а".

Протягом історії кирилиці мінявся тип письма. Першим зявився устав. З 14 ст. поширився напівустав. Поява напівуставу була зумовлена прискоренням процесу писання, оскільки потреба в книгах та інших текстах збільшувалася. Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення наприкінці 14 ст. скоропису. Із скоропису розвинувся курсив - сучасне ручне письмо з повязаними літерами. В 14 ст. зявилася і орнаментальна вязь у заголовках. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкарських шрифтів. У Росії у 1708 р. був створений близький до нинішнього гражданський шрифт, яким мали писатися і друкуватися світські тексти. Накреслення літер стало спрощеним і наближеним до стилю латинського шрифту. Елементи такого шрифту в східнословянських друках зявилися раніше в Україні 1591 року в "Граматиці доброглаголиваго еллино-словенского язика".

Кирилицею у давнину користувалися усі православні словяни, а також румуни й молдовани. Із запровадженням додаткових літер і діакритичних знаків до літер кирилиці на позначення специфічних звуків на словяно-кириличній графічній основі ґрунтуються і нинішні системи письма українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, чорногорців, а також через російську абетки багатьох народів колишнього СРСР і монгольська абетка. Населення сучасної Румунії користувалося кирилицею та словянською орфографією в 14-17 століттях. У 19 столітті - Румуни, а в 1932 - 1939 роках та з 1989 року і молдовани перейшли на латиницю. Спроби в тому числі силоміць запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях у Галичині в 19 ст., у Закарпатті - на початку 20 ст. були відкинуті див: Азбучна війна.

2 жовтня 2020 парламент Болгарії оголосив кирилицю болгарською абеткою.

                                     

2. Рання кирилиця

Кирилиця була створена для церковно-словянської мови. Замінила глаголицю, яка використовувалася раніше. Містила декілька невикористовуваних сьогодні літер. Склад первісної кириличної абетки невідомий. "Класична" старословянська кирилиця з 43 літер, ймовірно, містить також і пізніші літери ы, оу, йотовані. Кирилиця включає грецький алфавіт, але деякі суто грецькі літери стоять не на своєму початковому місці, а винесені в кінець. Деякі літери кирилиці, що відсутні в грецькому алфавіті, за обрисами близькі до глаголичних. Ц та Ш зовні схожі на деякі літери давніх алфавітів. Однозначно визначити джерело запозичення наразі дуже складно. Б за обрисами схожа на В, Щ на Ш. Принципи створення диграф у кирилиці Ы з ЪІ, ОУ, йотовані літери загалом наслідують глаголичні.

Літери кирилиці використовуються для запису чисел за грецькою системою кирилична система числення. Замість пари зовсім архаїчних знаків - сампі та стигма, - що не входять навіть до класичного грецького алфавіту з 24 літер, пристосовані інші словянські літери - Ц 900 і S 6 ; згодом і третій такий знак, коппа, спочатку використовувався в кирилиці для позначення 90, але його заступила літера Ч. Деякі літери, що відсутні в грецькому алфавіті наприклад, Б, Ж, не мають числового значення. Це відрізняє кирилицю від глаголиці, де числові значення не відповідали грецьким ці літери не пропускалися.

Літери кирилиці мають власні назви, за різними загальним словянським іменам, які з них починаються, або прямо запозичені з грецької ксі, псі; етимологія деяких назв спірна. Так само, судячи з давніх абецедаріїв, називалися й літери глаголиці. Ось список основних знаків кирилиці:

                                     

3. Вживання кирилиці в різних мовах

На основі кирилиці створені абетки таких словянських мов:

  • чорногорської мови чорногорська абетка.
  • македонської мови македонська абетка,
  • російської мови російська абетка,
  • болгарської мови болгарська абетка,
  • сербської мови вуковиця,
  • білоруської мови білоруська абетка,
  • української мови українська абетка,

Кирилиця є офіційним письмом для більшості мов Росії. Цим абеткам властива значна кількість спеціальних літер, що не трапляються в кирилиці аж до XX століття.

Кирилицю використовують для запису також таких державних несловянських мов як киргизька, таджицька, монгольська, казахська; частково також для узбецької в Узбекистані йде поступовий перехід на латинську графіку.

До початку 1990-х кириличним письмом послуговувались також для азербайджанської, туркменської та молдавської мов. На території невизнаної Придністровської Молдавської республіки для запису молдавської мови досі використовують кирилицю.



                                     

4. Джерела та література

  • В. В. Німчук. Кирилиця // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба, М., 1981;
  • Bogdan Damian P., Paleografia romano-slava, Buc., 1978.
  • Бернштейн С. Б., Константин-Философ и Мефодий, М., 1984;
  • Ђорђић Петар, Историја српске ћирилице, Београд, 1971;
  • В. В. Німчук. Кирилиця // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2007. - Т. 4: Ка - Ком. - С. 291. - 528 с.: іл. - ISBN 978-966-00-0692-8.
                                     

5. Посилання

  • Олександр БІЛИК. Росія намагається вкрасти в Болгарії частину її історії // ГОЛОС УКРАЇНИ, 26 травня 2020
  • Універсальний автоматичний декодер Кирилиці
  • Азбуки слов’янської символіка // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. - 5-е вид. - Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 20–21. – 912 с.
  • Словянські мови і кодування
  • Кириличні кодування
  • Болгарський письменник звинуватив Росію у привласненні кирилиці // ТекстOver
  • Болгарський "Закон про транслітерацію" Закон за транслитерацията від 13 березня 2009 року
  • Кирилиця, каталог посилань Open Directory Project
  • Микола Семена. Росія неправомірно привласнює заслуги Кирила та Мефодія зі створення словянської писемності // Крим.Реалії, 29 травня 2020
  • Откуда есть пошла славянская письменность рос.
  • Кирилиця // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1959. - Т. 3, кн. V: Літери К - Ком. - С. 635. - 1000 екз.
  • Unicode Code Charts: Cyrillic PDF, Cyrillic Supplement PDF
  • Кирилиця на сайті Omniglot англ.