Back

ⓘ Стожари




Стожари
                                     

ⓘ Стожари

Стожари, або Плеяди - зоряне скупчення в сузірї Тельця; одне з найпомітніших та найближчих до Землі розсіяних скупчень. Стожари добре видно неозброєним оком: взимку в північній півкулі та влітку - у південній. Неозброєним оком можна розрізнити шість-девять зір, найяскравіша з них - Альціона. Загальна кількість відомих зір скупчення - понад 600.

                                     

1. Українська назва

Щодо походження назви "Стожари" можна запропонувати дві версії.

  • Інша, вірогідніша версія вважає, що варіант Стожари є пізнішим, який виник з давнішої форми Волосожари внаслідок зближення з сільськогосподарським терміном. Волосожари, Волосожар у цьому разі розглядають як похідне від Волосожель, Волосожелець і повязують з імям бога Волоса Велеса: саме з ним, оборонцем худоби, словянська язичницька традиція повязувала сузіря Стожар. Припускають, що Волосожель утворене від Волос і, можливо, від желѣти "бажати" або жажель, жѧжель "ланцюг", тобто буквально - "Бажання Волоса" чи "Ланцюг Волоса".
  • Від старого слова стожар.
                                     

2. Відкриття

Стожари відомі з давнини багатьом культурам світу, зокрема маорі, австралійським аборигенам, японцям та індіанцям сіу Північної Америки. Деякі давньогрецькі астрономи розглядали його як окреме сузіря. Вони згадуються Гесіодом, в гомерівських Іліаді та Одіссеї. Стожари тричі згадано в Біблії Книга Іова 9:9, 38:31; Книга пророка Амоса 5:8.

Давно відомо, що Стожари - це фізично повязана група зір, а не результат випадкової проекції різновіддалених зір на малу ділянку небесної сфери. У 1767 році англійський священик та науковець Джон Мічелл обчислив імовірність випадкового скупчення такої кількості зірок на такій маленькій області неба. Вона виявилася рівною 1:500 000, і тоді він висловив припущення, що зорі Плеяд, як і багатьох інших зоряних скупчень, мають бути повязані фізично. Це підтвердилося з подальшим розвитком науки: коли були здійснено перші вимірювання власних рухів цих зір, виявилося, що їх швидкості дуже близькі, що вказує на їх фізичну звязаність.

Шарль Мессьє визначив розташування скупчення й включив його як M45 до свого каталогу кометоподібних обєктів, виданого 1771 року. Включення Стожар як і Туманності Оріона та скупчення Ясла до каталогу Мессьє виглядає дещо дивно, оскільки більшість обєктів Мессьє набагато слабші та їх справді можна було сплутати з кометами, у той час як для Стожар це малоймовірно. Одне із припущень полягає в тому, що Мессьє просто хотів отримати повніший каталог, ніж його науковий конкурент Лакайль, чий каталог 1755 року містив 42 обєкти. Для збільшення розміру свого списку Мессьє додав деякі яскраві, добре відомі обєкти.

У 1847 році, ґрунтуючись на спостереженнях, Йоганн Медлер припустив, що група Плеяд є центральною групою всіх нерухомих зірок, в межах Чумацького шляху, і що Альціона в цій групі найімовірніше є центральним сонцем. Він розрахував, що один оберт навколо Альціони Сонце робить за 18.2 млн років. Подальший розвиток науки спростував це припущення.

                                     

3.1. Цікаві властивості Відстань

Вимірювання відстані до скупчення Плеяд - важливий перший крок для визначення більших відстаней у Всесвіті. Точне знання цієї відстані дозволяє прокалібрувати діаграму Герцшпрунга - Рассела для Плеяд, а це дає можливість оцінити відстань і до інших скупчень виходячи з порівняння з аналогічними діаграмами для них. Ґрунтуючись на цих відстанях, можна вже за допомогою інших методів розширити діапазон відомих відстаней у Всесвіті: від розсіяних зоряних скупчень до галактик і галактичних скупчень. Таким чином, уявлення астрономів про вік і розвиток Всесвіту деякою мірою залежать від знання відстані до зоряного скупчення Плеяд.

До запуску Європейським космічним агентством супутника "Гіппаркос" відстань від Землі до скупчення Плеяд оцінювалося приблизно в 135 парсек. Дані "Гіппаркоса" викликали сумяття серед астрономів: вимірявши паралакс зірок скупчення вони виявили, що відстань до нього становить "лише" 118 парсек. Подібні вимірювання наразі є одним з найточніших засобів обчислення відстаней в космосі. Подальші дослідження, однак довели, що вимірювання супутника мали похибку, причину якої досі не встановлено. Інші оцінки відстані до Плеяд лежать в інтервалі 130 - 140 парсек.



                                     

3.2. Цікаві властивості Склад

Зоряне скупчення Плеяд має близько 16 світлових років в діаметрі і містить приблизно 1000 відомих зірок, багато з яких є кратними. За оцінками, загальна кількість скупчення зірок близько 3000. Серед членів скупчення переважають гарячі блакитні гіганти. Деякі з яких видимі неозброєним оком кількість таких зірок сильно залежить від гостроти зору та умов спостереження. Розташування найяскравіших зір нагадує ківш Великої або Малої Ведмедиці. Загальна маса скупчення зірок оцінюється приблизно у 800 мас Сонця.

У скупченні налічується значна кількість коричневих бурих карликів - субзоряних обєктів з масою менше 8 % від сонячної, що недостатньо для початку ядерних реакцій водневого циклу. Коричневі карлики складають приблизно чверть кількості зірок, які формують скупчення Плеяд, і близько 2 % загальної маси скупчення. Коричневі карлики з молодих зоряних скупчень таких, як Плеяди, становлять інтерес для астрономів, оскільки ще мають достатню яскравість для здійснення їх спостережень.

Крім того, в скупченні налічується декілька білих карликів. З причини порівняно невеликого віку скупчення, зірки навряд чи мали можливість еволюціонувати в білих карликів "звичайним шляхом", оскільки подібний процес зазвичай триває декілька мільярдів років. Вважається, що ці білі карлики утворилися із зірок великої маси в тісних подвійних системах унаслідок перетікання речовини з них на другий компонент.

                                     

3.3. Цікаві властивості Вік та майбутній розвиток

Ймовірний вік зоряних скупчень приблизно визначається порівнянням діаграми Герцшпрунга - Рассела для цих скупчень із теоретичною моделлю зоряної еволюції. Виходячи з такої методики, вік Плеяд оцінюється від 75 до 150 мільйонів років. Така розбіжність повязана із неточностями в теорії зоряної еволюції. Зокрема, підрахунок для моделі, в якій присутнє явище конвекційного перемішування, коли конвекційна зона зірки змішується із її стабільною зоною, дає більше значення віку системи.

Інший метод приблизного визначення віку зоряного скупчення ґрунтується на вивченні обєктів скупчення з найменшими масами. Оскільки для перебігу ядерних реакцій за участю літію достатньо низької температури 2.5 мільйони K, "звичайні" зірки швидко витрачають літій в реакціях ядерного синтезу. Але більш холодні обєкти - бурі карлики - можуть його зберігати. Визначивши максимальну масу бурих карликів, які ще містять літій, можна отримати уявлення про вік зоряного скупчення, до якого вони входять. За такою методикою вік Плеяд оцінюється у приблизно 115 мільйонів років.

Як і більшість відкритих зоряних скупчень, Плеяди з часом перестануть бути гравітаційною повязаною структурою, тому що зірки в ній рухаються швидше швидкості втечі всього скупчення. За попередніми оцінками, протягом 250 мільйонів років Плеяди розпадуться; вплив гравітації молекулярних хмар і спіральних рукавів галактики тільки прискорить цей процес.

                                     

3.4. Цікаві властивості Відбивна туманність

За ідеальних умов спостереження, на фотографіях із великою витримкою, можна помітити деякі ознаки туманності навколо скупчення Плеяд. Це відбивна туманність, що відбиває блакитне світло гарячих молодих зір. Дві найяскравіші області цієї туманності підсвічені світлом найближчих до них зірок - Майї та Меропи мають власні позначення за каталогом NGC:

  • NGC 1435 - навколо Меропи.
  • NGC 1432 - навколо Майї,

Раніше вважалося, що пил, який складає туманність - це залишки протозоряної речовини. Однак за 100 мільйонів років ця речовина була б розсіяна тиском радіації зірок. Очевидно, скупчення в теперішній час свого руху просто перебуває в насиченій космічним пилом області міжзоряного простору.

Вивчення відбивної туманності довело, що пил у ній не має рівномірного розподілу, а сконцентрований у двох шарах вздовж лінії спостереження Стожар. Ці шари могли утворитися внаслідок гальмування його під дією радіаційного тиску зір скупчення, які рухаються назустріч пиловим хмарам.



                                     

3.5. Цікаві властивості Назви

Девять найяскравіших зір скупчення отримали свої назви на честь Плеяд - семи сестер із давньогрецької міфології: Алкіона, Келено, Майя, Меропа, Астеропа, Тайгета і Електра, а також їх батьків - Атланта і Плейони. Згідно з астрономічною традицією, "Келено" і "Алкіона" вимовляються відповідно "Целено" і "Альціона".

                                     

4. Спостереження

Стожари на зимовому вечірньому небі часто звертають на себе увагу навіть і далеких від астрономії людей. Компактна купка з 6 - 7 досить яскравих зір добре виділяється на бідному зірками тлі. При хорошому зорі спостерігача і відсутності сторонньої засвітки неба від вуличних ліхтарів міського освітлення в скупченні в межах приблизно 2 градусів можна розрізнити 10-11 зірок.

У польовий бінокль вже видно 20 - 30 зірок і добре помітний малюнок з 9 головних зірок у вигляді ковшика з короткою ручкою.

У аматорський телескоп помірної апертури 127 - 180 мм скупчення ледь поміщається в поле зору найслабшого окуляра. Кількість видимих зірок зростає до півсотні, за умови хорошого неба сільське, безмісячне стає видно туманність NGC 1432 /1435, в яку занурено скупчення, у вигляді голубуватих ореолів навколо найяскравіших зір особливо у Меропи і Майї. Звичайні "діпскай" -фільтри UHC, O III і навіть LPR не допомагають виділити цю відбивну туманність.

                                     

4.1. Спостереження Сусіди по небу з каталогу Мессьє

  • М34 - на північний захід, у Персеї - розсіяне скупчення
  • М78, М42 / 43 - на південний схід, в Оріоні - знамениті туманності Оріона
  • М36, М37 і М38 - на схід, у південній частині Візничого - група досить яскравих розсіяних скупчень
  • М77 - на південний захід, у Киті - галактика
  • М1 - на схід, в одному градусі від ζ Tau - Крабоподібна туманність, залишок спалаху наднової
                                     

5.1. Народна міфологія Стожари в українській культурі

Існує легенда про сузіря Баби-Звізди Волосожари. "Жили на Землі семеро дівиць, водили хороводи, співали славні пісні на честь богів. Коли вони померли, боги перетворили їх на русалок і, взявши на небо, оселили на семи зірках, де вони й нині щоночі водять коло", тобто рухають час.

В Україні це зоряне скупчення й досі вважають жіночим оберегом, на що вказує назва Баби-Звізди тобто жіночі родові божества. Ці вірування споріднені з уявленнями, що існують у ведичній релігії, де Місяць і зорі вважаються душами предків, які дивляться з нічного неба на життя своїх родичів.

                                     

5.2. Народна міфологія У літературі

Сузіря знаходимо у В. Шекспіра "Король Лір" у перекладі В. Барки.

                                     

5.3. Народна міфологія Стожари в різних культурах

Оскільки скупчення Плеяд добре видно неозброєним оком, воно посіло особливе місце в багатьох культурах, як стародавніх, так і сучасних. У міфології Стародавньої Греції Плеяди уособлювали сестер Плеяд, від яких і отримали сучасну назву. Для вікінгів вони були сімєю курей богині Фрейї, від чого у багатьох європейських мовах вони зіставляються з квочкою та курчатами.

У європейців бронзової доби а, можливо й раніше, зокрема, кельтів, Стожари асоціювалися з ритуалами поховання і скорботою, оскільки в той період історії між осіннім рівноденням і зимовим сонцестоянням див. Хеллоуїн, коли відбувалися свята поминання предків, Стожари зявлялися над східним горизонтом одразу після заходу сонця.

Стожари за поширеною інтерпретацією зображено на "зоряному диску" з Небри XVI ст. до н. е. Стожари мали таку значимість для людей бронзової доби, можливо, через те, що скупчення видно в середній Європі з березня по жовтень, і воно є добрим індикатором для сільськогосподарських робіт.

Найранніше приблизно 16 500 р. до н. е. зображення Стожар виявили вчені Шанталь Жеге-Вальківі, Міхаель Раппенглюк і Френк Едж на стіні в печері Ласко. Австралійські аборигени вважали Плеяди уособленням жінки, яку мало не взяв силою Кіділі, місячний чоловік. За іншою версією, Плеяди уособлювали сім сестер Макара.

У індіанців сіу існувало повіря, яке повязувало скупчення Плеяд з Вежею диявола. Крім того, досить часто гостроту зору визначали кількістю зір цього скупчення, які спостерігач міг побачити. Подібне випробування характерне і для деяких народів Європи, зокрема, греків.

У Японії Плеяди відомі під назвою субару яп. 昴, і якщо ієрогліф, що позначає скупчення, був запозичений з китайської наукової традиції, то саме слово "субару" походить від дієслова субару яп. 統る - "бути зібраними разом". Це слово сьогодні вживається в назві бренду компанії "富士 重工业 株式会社" - "Фудзі дзю: ко: ге: кабусікігайся" - Акціонерна компанія "Підприємство важкої промисловості "Фудзі", випускає під цією маркою: 昴 / スバル / SUBARU, відомі в усьому світі автомобілі.

У Китаї Плеяди називалися мао кит. 昴 і уособлювали голову міфічного Білого тигра Заходу.

В індійській астрології Стожари були відомі як сузіря Кріттікі. Стожари також називалися зіркою вогню, і, згідно з Ведами, правив ними Агні, бог священного вогню. Це зоряне скупчення вважається одним з найбільш значущих в індуїзмі, і асоціюється з гнівом і завзятістю. Імя індуїстського бога війни Картикея санскр. कार्त्तिकेय, kārttikeya IAST означає "вознесений Стожарами".

У Танах Стожари імовірно позначаються словом Кіма KimahАмос5:8 і практично завжди згадуються разом із Кесілем Оріоном. Талмуд стверджує, що в Стожарах близько ста зірок.

У західній астрології Стожари символізували стійкість в печалі і смутку, і належали до нерухомих зір. Вони асоціювалися з кварцом і фенхелем.

У сучасних мовах слово плеяда означає також сукупність кого-небудь або чого-небудь, тому що таку назву фр. La Pleiade носила французька поетична школа.



                                     

6. Посилання

  • Astronomy Picture of the Day on 2007.11.18
  • Information on the Pleiades from SEDS
  • ~ gibson / pleiades / Photos and information on the Pleiades from the University of Calgary
  • The Pleiades M45 | Deep Sky Colors - Astrophotography by Rogelio Bernal Andreo
  • Information and images from the Anglo-Australian Observatory