Back

ⓘ Абецадло Лозинського




                                     

ⓘ Абецадло Лозинського

Абецадло Лозинського - різновид латинської абетки, яку розробив на основі польського алфавіту і опублікував у Галичині 1834 року Йосип Лозинський. Лозинський пропонував прийняти цю абетку замість церковнословянської кирилиці. Ідея зазнала краху через критику з боку української галицької інтелігенції, зокрема представників Руської трійці.

                                     

1. Історія

1834 року Йосип Лозинський виступив із пропозицією повного переведення руської української мови на латинську абетку, написавши статтю Про впровадження польської абетки до руської писемності O wprowadzeniu abecadla polskiego do pismiennictwa ruskiego та опрацювавши в рукописі граматику руської української мови та видавши книгу "Ruskoje wesile" 1835. В основу своєї абетки він поклав польський правопис. Лозинський був не першим, хто висловив таку ідею: ще на початку 19 ст. подібне пропонували Шлецер у своїй праці про Нестора-літописця, Й. Фольтіґ у Словнику ілірийської, італійської та німецької мов, а кількома роками згодом Єрней Копітар та А. Пахмаєр.

Граматику Лозинського схвалив Єрней Копітар, втім ані перша її редакція, ані друга не вийшли друком. Причиною цього при першій спробі видання стало те, що Лозинський узявся за нові дослідження, натомість другу редакцію забракував львівський цензор Венедикт Левицький. Граматика Лозинського була спробою розвязати проблему непристосованості церковнословянської кирилиці для нової літературної української мови, що почала розвиватися на початку 19 ст. на базі народної мови. Попри те, що деякі українські діячі підтримали цю ідею, загалом вона не здобула широкого визнання. Зокрема протестували проти цього українські культурні діячі - Руська трійця зокрема Маркіян Шашкевич у статті "Азбука і абецадло", Йосип Левицький стаття Odpowiedz na zdanie o zaprowadzeniu abecadla polskiego do pismiennictwa ruskiego та Денис Зубрицький стаття O zaprowadzeniu abecadla polskiego zamiast cirylicy do ruskiej pisowni.

Зацікавленими у прийнятті латинської абетки до руської писемності були також польські діячі. 1836 року зявилася стаття Луціяна Семенського "Крайова література" Literatura krajowa, в якій автор став на захист ідеї Лозинського.

Проєкт Лозинського отримав назву "абецадло" від польського abecadlo - абетка, а суперечки навколо питання впровадження української латинки - "азбучна війна". Попри невдачу в ідеї загального прийняття абетки для української мови, її продовжували іноді вживати для друкування книг українською мовою - як у Австрії, так і згодом у міжвоєнній Польщі, і навіть під час Другої світової війни. Крім того 1852 року австрійський імператор Франц Йосиф I наказав відповідати на звернення українців українською мовою в латинській абетці Лозинського.

                                     

2. Правопис

Проєкт Лозинського базувався, в основному, на фонетичному принципі орфографії. Однак, він також мав ряд особливостей етимологічного характеру.

Найперші з них вказано на початку книги "Ruskoje wesile" в "Uwahach dla czytajuczych":

1. Вживається літера "е", що вимовляється як "і" ;

2. Вживається літера "о", що вимовляється як "і" ;

3. Літера "l" позначає не тільки тверде "l", але й "w".

Наступні риси окреслюються вже з перших речень тексту:

4. Позначення змякшення через асиміляцію: zlosť, swit, swidok, swiato, spiwaje, widomosť.

5. Після голосних "ji" не пишеться, лише "i": twoi, swoi, moim, Ukraina, narodnyi, uroczystyi, kotryi.

                                     

3. Абетка

В основу своєї абетки Лозинський поклав польський алфавіт "абецадло" та кілька чеських і словацьких літер на позначення непомякшуваних у польській мові приголосних: Dd, Rr, Ťť.

Диграфи

  • x = ch, так само, як у польській.
  • я, є, ю, ї = ja, je, ju, ji
  • dz, dz, dz.