Back

ⓘ Повість временних літ




Повість временних літ
                                     

ⓘ Повість временних літ

Повість временних літ, також Повість времяних літ, Повість минулих літ - літописне зведення, складене в Києві в XI - на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних памяток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови.

"Повість времяних літ" - перша в Київській Русі памятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних словян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення словянської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

                                     

1. Редакції-списки

"Повість времяних літ" - найдавніший відомий руський літопис. Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел.

Секретар Катерини II О. Храповицький стверджував, що він бачив оригінал твору.

Відомі два основні списки "Повісті времяних літ". Оригінал упорядкував у 1113 році монах Києво-Печерського монастиря Нестор, якого і вважають основним упорядником твору. У 1118 один із ченців Видубицького монастиря створив список, що призначався для Мстислава, сина Володимира Мономаха. Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва - Іпатський. Саме цей список зберіг імя основного упорядника "Повісті времяних літ" - Нестора:

Несторів літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження.

У 1116 році укладена друга редакція літопису. Її упорядником став ігумен Видубицького Свято-Михайлівського монастиря Сильвестр, який за дорученням князя Володимира Мономаха вніс до літопису певні зміни, зокрема применшив історичну вагу київського князя Святополка, натомість виділивши свою постать. Цей варіант тексту "Повісті минулих літ" був включений до складу літописного зведення, яке переписав чернець Лаврентій у Суздалі в 1377 році. Тому цей список назвали Лаврентіївським.

За зразками "Повісті времяних літ" склалися Київський про події XII ст. та Галицько-Волинський літописи про події XIII ст. У сукупності три літописи називають "Літописом руським" - великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до XIII століття.

                                     

2. Джерела "Повісті временних літ"

Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візантійської хронографії, а також різноманітні перекази про "давні часи". Через те історія Русі IX–X ст. у "Повісті временних літ" є переважно легендарною. Тут викладено легенду про так зване закликання варягів міфічного родоначальника князівської династії Рюрика та його братів, переселення князівського роду до Києва, а також легендарні відомості про перших князів у тому числі про війни княгині Ольги з древлянами, "вибір вір" Володимиром Святославичем та інші. Утім цінність цієї частини "Повісті временних літ" як історичного джерела полягає в тому, що в її складі до нас дійшли тексти трьох русько-візантійських договорів: 911, 944 та 971 років. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із соціальної, політичної, військової та дипломатичної історії X ст.

Достовірним джерелом "Повість временних літ" стає лише у викладі подій останніх ста років - від початку XI ст. до свого завершення.

                                     

3. Видання та переклади

Перекладався сучасною російською мовою Д. Лихачовим у співавторстві з Б. А. Романовим 1950, пізніше Лихачовим одноосібно 1978, О. В. Творогова 1997, А. Г. Кузьміним; також французькою 1884, шведською 1919, німецькою 1931 і 2000-ні, румунською 1935, англійською 1953, чеською 1954, польською 1968, українською 1990 мовами.

Видання: крім видань у складі Лаврентіївського, Радзивіловського та Іпатіївського літописів

  • Повесть временных лет. Ч.1. Текст и перевод. М Л., 1950. 2-е изд., испр. и доп. СПб, 1996. СПб, 1999 по списку Лаврентьевской летописи; в примечаниях: ПВЛ 1999
  • Повесть временных лет. // Библиотека литературы Древней Руси. Т.1. СПб, 1997. по списку Ипатьевской летописи

Словоуказателі:

  • Handbuch zur Nestorchronik. Bd.1-3. Munchen, 1977-86.
  • Творогов О. В. Лексический состав "Повести временных лет": Словоуказатели и частотный словник. Киев, 1984.

Література крім узагальнюючих праць з літописаннЯ:

  • Хабургаев Г. А. Этнонимия "Повести временных лет" в связи с задачами реконструкции восточнославянского глоттогенеза. М., 1979.
  • Львов А. С. Лексика "Повести временных лет". М., 1975.
  • Алешковский М. Х. Повесть временных лет: Судьба литературного произведения в древней Руси. М., 1971.
  • Зиборов В. К. О летописи Нестора: Основной летописный свод в русском летописании XI в. СПб, 1995.
  • Шахматов А. А. Повесть временных лет, т.1. Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916.
  • Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и её источник. М., 1957.
  • Цыб С. В. Древнерусское времяисчисление в "Повести временных лет". Барнаул, 1995.
  • Шайкин А. А. "Се повести времяньных лет…" От Кия до Мономаха. М., 1989.
  • Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып.1. Л., 1987. С.337-343. статья О. В. Творогова
  • Сухомлинов М. И. О древней русской летописи как памятнике литературном. СПб, 1856.


                                     

4. Текст твору

Транскрипція оригінального тексту
  • Іпатіївський літопис
  • Новгородський перший літопис
  • Лаврентіївський літопис
Переклади на сучасну українську мову
  • Літопис руський / Пер. з давньоруської, передмова Л. Є. Махновця. - Київ: Дніпро, 1989. - XVI+591 с. - ISBN 5-308-00052-2.
  • Повість времяних літ: Літопис За Іпатським списком / Пер. з давньоруської, післяслово, коментарі В. В. Яременка. - Київ: Радянський письменник, 1990. - 558 с. - ISBN 5-333-00032-8.
  • Фрагменти "Повісті временних літ" у перекладі Т. Коструби.
  • Переклад В. Яременка.
                                     

5. Джерела та література

  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, - Камянець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. - 654 с.
  • Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. - Житомир: Полісся, 2015. - С. 236.
  • Літопис Руський. - К.: Дніпро, 1989. - 591 с. - ISBN 5-308-00052-2.
  • Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. - 2-е видання, виправл. доповн. - К.: Грамота, 2012. - 560 с.
  • Толочко О. П. Повість временних літ // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2011. - Т. 8: Па - Прик. - С. 280. - 520 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1142-7.
                                     

6. Посилання

  • Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Повість временних літ
  • Дональд Островський. Повість времяних літ. Міжрядкове зіставлення і парадосис.
  • Повість врем’яних літ. ПовЂсть времяньныхъ лЂтъ. Ізборник.
  • Скановані сторінки Радзівілівського списку
  • Костенко І., Халупа І. "Повість" Нестора Літописця - памятка української мови, історії та літератури // "Радіо Свобода", 8 листопада 2020
  • Основні зведення, що містять другу і третю редакції ПВЛ
  • Літописи - історія чи література? // Zbruch. - 2015. - 5 груд.