Back

ⓘ Лаврентіївський літопис




Лаврентіївський літопис
                                     

ⓘ Лаврентіївський літопис

Лаврентіївський літопис - пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижньогородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року.

Літопис починається з другої Сильвестрівської редакції "Повісті временних літ" і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький зберігся у виписках та коментарях.

У рукописі відсутні відомості за 898 - 922, 1263 - 1283, 1288 - 1294 роки. У складі літопису до нас дійшло "Повчання" Володимира Мономаха. "Поученьє" Володимира Мономаха у складі Лаврентіївського літопису є памяткою української мови.

До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в Рождественському монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня.

                                     

1. Бібліографія

Довіднки

  • Франчук, В.Ю. Лаврентіївський літопис // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2009. - Т. 6: Ла - Мі. - С. 9. - 784 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1028-1.
  • "Повість временних літ" початку ХІІ ст. за списком Лаврентіївського літопису 1377 року // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. Житомир: Полісся, 2015. - С. 158. // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт уклад. Ю. І. Ковалів. - Київ: ВЦ "Академія", 2007. - Т. 1: А - Л. - С. 543.