Back

ⓘ Граматика української мови




Граматика української мови
                                     

ⓘ Граматика української мови

Украинська мова - мова, поширена у південно-східній Європі, належить до словянської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні та одна з трьох офіційних мов у Придністровї.

Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу виїхала значна кількість українців українська діаспора.

Розмовна мова південних районів Русі X - XIII ст. є одним з етапів розвитку сучасної української мови.

                                     

1. Морфологія

В українській мові виділяються десять частин мови:

  • службові не виконують синтаксичних ролей у реченні - сполучник, прийменник, частка, вигук.
  • самостійні - іменник, дієслово, прикметник, числівник, займенник, прислівник,

Іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово є змінюваними частинами мови слова відмінюються і дієвідмінюються, інші є незмінюваними.

                                     

1.1. Морфологія Іменник

В українській мові іменники мають такі граматичні характеристики:

  • змінюються за числами: одниною, множиною та двоїною.
  • змінюються за відмінками: називний - хто-що? брат, мов а, родовий - кого-чого? брат а, мов и, давальний - кому-чому? брат у / ові, мов і, знахідний - бачу кого-що? брат а, мов у, орудний - ким-чим? брат ом, мов ою, місцевий - на/у/по кому-чому? на брат і / ові, у мов і, кличний - хто-що? брат е, мов о. Іменники в непрямих відмінках, як правило, виконують синтаксичну роль додатка, а також означення та обставини залежно від лексичного значення.
  • мають один з трьох родів: чоловічий, жіночий, середній. Рід іменників формально виражається у закінченнях самого іменника ромашк а, у закінченнях прикметника закінчення ий - а - е: біле волосся, у закінченнях дієслова в минулому часі закінчення O - а - о: собака гавкав, у суфіксах.

Відмінювання іменників залежить від роду іменника, від його закінчення в називному відмінку однини тобто від його словникової форми, від кінцевого приголосного основи іменника. За цими ознаками визначено чотири відміни іменника і групи у ІІ відміні.

                                     

1.2. Морфологія I відміна

До І відміни належать іменники:

  • переважно жіночого роду на -а /-я: троянда, мрія, Ганнуся, вежа,
  • спільного жін./чол. роду на -а /-я: листоноша, суддя, Чайка, нероба.
  • чоловічого роду на -а /-я: Микола, Ілля, воєвода,
Тверда група Мяка група Мішана група Зауваження до відмінкових форм першої відміни
  • Стягнену форму є основною, загальновживаною: гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині.
  • У давальному та місцевому відмінках однини іменників твердої групи кінцеві приголосні основи: Ольга - Ольж ин, тітка - тітч ин), другої відміни - за допомогою суфікса -ів -їв, який чергується з -ов, -ев -єв.

    Незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд з загальновживаною повною формою має коротку незмінну форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад.

    Повні форми прикметників можуть мати:

    • Нестягнену форму лише прикметники жіночого та середнього роду у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії зустрічаються здебільшого у народній творчості та поетиці.
    • Іменник пані з закінченням -і є запозиченням з польської мови, що не відмінюється. Цей іменник відомий також у формі однини паня, що є впливом інших іменників на -я ; у цій формі він відмінюється за зразком іменників першої відміни. У літературній мові цей іменник може мати подвійні форми. Зрідка цей іменник зустрічається також у формі панія.

    Відмінювання прикметників залежить від групи, до якої прикметник належить твердої чи мякої. За особливим зразком відмінюються складні прикметники, другою частиною яких є -лиций.



                                     

1.3. Морфологія ЗАЙМЕННИК

Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?.

                                     

1.4. Морфологія СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

підметом вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно;

означенням зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу;

додатком трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу;

обставиною всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі;

іменною частиною складного присудка щось ти сьогодні ніякий. РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

особові я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони; зворотний: себе; питальні: що? хто? скільки? який? чий? котрий? відносні: ті ж питальні, але без знаку питання; присвійні: мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій); вказівні: цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий; означальні: весь, всякий, сам, кожний, самий, інший; неозначені: абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь; заперечні: ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий.

                                     

1.5. Морфологія МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

Головні морфологічні ознаки займенника - це:

– рід якщо є:

чоловічий, жіночий або середній:

він, котрий, мій, анічий, наш; вона, котра, моя, анічия, наша;

воно, котре, моє, анічиє, наше.

– число якщо є:

однина або множина:

весь, вся, все, всі;

цей, ці;

– відмінок:

називний,

родовий,

давальний,

знахідний,

орудний,

місцевий:

Н. в. хто Р. в. кого Д. в. кому Зн. в. кого О. в. ким М. в. накому/на кім

Н. в. твій Р. в. твого Д. в. твоєму Зн. в. твій твого О. в. твоїм М. в. натвоєму/твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка кому).

Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа.

ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття. Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

Особовий займенник я вказує на розповідача я це повинен сказати.

Займенник ти вказує на особу, до якої звертається розповідач а ти не брав моїх зошитів?

Займенник ми вказує на те, що розповідач об’єднує себе ще з кимось, напр., розповідає про себе й своїх друзів чи знайомих ми вчора були у лісі.

Займенник ви вказує на осіб, до яких звертається розповідач ви хіба про це не чули?.

Займенники він, вона, воно вказує на особу, яка не бере участі в розмові або на предмет, про який іде мова вона добре підготувалася до уроку; воно було дуже смачне.

Займенник вони вказує на деяку кількість осіб, що також не беруть участі в розмові або на предмети, про які розповідає оповідач вони довго ще будуть над цим думати; вони зовсім не коштовні.

Займенник він співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона – з іменниками жіночого роду, воно – з іменниками середнього роду, займенник вони співвідноситься з іменниками всіх чотирьох родів у множині він піднявся; вона підійшла; воно стрибнуло; всі вони- гарні люди;

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники, інші – за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками, як числівник два.

Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою:

ОДНИНА

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

я мене

мені

мене

мною

на мені

ти тебе

тобі

тебе

тобою

на тобі

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

він його до нього

йому

його на нього

ним

на ньому на нім

вона Її до неї

їй

її на неї

нею

на ній

середній рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

воно його до нього

йому

його на нього

ним

на ньому на нім

МНОЖИНА

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

ми нас

нам

нас

нами

на нас

ви вас

вам

вас

вами

на вас

вони їх до них

Їм

Їх на них

ними

на них

ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК

Зворотній займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

Зворотній займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох батько сам себе не впізнав; я себе дуже добре тепер розумію; хлопці побачили себе у цьому списку.

У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи- обставиною я сам на себе не схожий; навіть не уявляю собі, як би я жив далі; нічого під собою не бачу.

Відмінювання зворотнього займенника себе відбувається за такою схемою:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

- себе до себе

собі

себе на себе

собою

на собі

ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

Питальні займенники містять у собі запитання про особу хто?, предмет що?, ознаку чий? який? котрий?, кількість скільки?.

Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий- за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенники котрий, який відмінюються, як прикметники твердої групи:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

котрий котрого

котрому

котрий, котрого

котрим

на котрому

яка якої

якій

яку

якою

на якій

Відмінювання інших питальних займенників:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

хто кого до кого

кому

кого на кого

ким

на кому на кім

що чого до чого

чому

що

чим

на чому на чим

ОДНИНА

чоловічий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

чий чийoго

чийoму чиєму

чий чийoго

чиїм

на чийoму на чиєму, на чиїм

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

чия чиєї

чиїй

чию

чиєю

на чиїй

середній рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

чиє чийoго

чийoму чиїм

чиє

чиїм

на чийoму на чиєму, на чиїм

МНОЖИНА

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

чиї чиїх

чиїм

чиї чиїх

чиїми

на чиїх

ВІДНОСНІ ЗАЙМЕННИКИ

Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання.

Відмінювання відносних займенників відбувається так само, як і питальних.

ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ

Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій мій, наш, другій твій, ваш, третій його, її, іхній чи будь-якій свій особі.

Присвійні займенники крім його, її змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її - незмінні.

Відмінювання присвійних займенників мій, свій, твій відбувається за такою схемою:

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

мій мого

моєму

мій мого

моїм

на моєму на моїм

моя моєї

моїй

мою

моєю

на моїй

середній рід

множина

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

моє мого

моєму

моє

моїм

на моєму на моїм

мої моїх

моїм

мої моїх

моїми

на моїх

Присвійні займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

наш нашого

нашому

наш нашого

нашим

на нашому

ваша вашої

вашій

вашу

вашим

на вашій

Займенник їхній відмінюється, як прикметник мякої групи:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Їхній Їхнього

Їхньому

Їхній їхнього

Їхнім

на їхньому

ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИ

Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку такий, кількість стільки.

Займенники отой змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

Вказівні займенники отой відмінюються:

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

той того

тому

той того

тим

на тoму на тім

та тієї тої

тій

ту

тією тою

на тій

середній рід

множина

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

те тогo

тому

те

тим

на тому на тім

ті тих

тим

ті тих

тими

на тих

Вказівні займенники оцей та рідковживаний сей відмінюються:

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

цей цього

цьому

цей цього

цим

на цьому на цім

ця цієї

цій

цю

цією

на цій

середній рід

множина

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

це цього

цьому

це

цим

на цьому на цім

ці цих

цим

ці цих

цими

на цих

Займенник стільки відмінюється, як числівник два:

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

стільки стількох

стільком

стільки стількох

стількома

на стількох

ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку кожний, всякий усякий, весь увесь, ввесь, інший, сам, сaмий, самuй).

Означальні займенники весь увесь, ввесь відмінюються за такою схемою:

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

весь увесь, ввесь всього

всьому

весь всього

всім

на всьому на всім

вся уся всієї

всій

всю

всією

на всій

середній рід

МНОЖИНА

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

все усе всього

всьому

все

всім

на всьому на всім

всі усі всіх

всім

всі всіх

всіма

на всіх

Означальні займенники кожний, всякий усякий, інший, сам, сaмий, самuй відмінюються, як прикметники твердої групи:

чоловічий рід

жіночий рід

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

кожний кожного

кожному

кожний, кожного

кожним

на кожному, кожнім

кожна кожної

кожній

кожну

кожною

на кожній

середній рід

МНОЖИНА

Н. Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

кожне кожного

кожному

кожне

кожним

на кожному, кожнім

кожні кожних

кожним

кожні, кожних

кожними

на кожних

НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ

Неозначені займенники вказують на неозначену невідому особу, предмет, ознаку чи кількість.

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються.

З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь- разом.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо.

Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.

ЗАПЕРЕЧНІ ЗАЙМЕННИКИ

Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості.

Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються за допомогою частки ні.

З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо.

Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні займенники.

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЗАЙМЕННИКІВ

Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.

Знайдіть початкову форму називний відмінок; для займенників прикметникової форми- називний відмінок однини чоловічого роду.

Визначте розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, відносний, неозначений чи заперечний.

Визначте морфологічні ознаки: рід якщо є, число якщо є, відмінок.

Визначте синтаксичну роль слова.

Розберіться у правописі слова як воно пишеться.



                                     

1.6. Морфологія Дієслово

В українській мові дієслово має 4 часи:

  • минулий: читав
  • теперішній: читає
  • майбутній, який має дві форми: просту читатиме і складну буде читати
  • давноминулий: читав був

Усі дієслова поділяються на два види: доконаний і недоконаний. Щоб передати завершеність дії, слід уживати дієслова доконаного виду - наприклад, замість писати - написати. Доконані дієслова не мають форм теперішнього часу.

У теперішньому та майбутньому часі дієслова відмінюються за особою та числом. У минулому часі - за родом та числом характеристики особи нема.