Back

ⓘ Запозичені слова в українській мові




                                     

ⓘ Запозичені слова в українській мові

За походженням слова поділяються на власне українські та запозичені з інших мов.

Словниковий склад мови постійно поповнюється як словами, що створюються на основі українських словотвірних засобів, так і запозиченими з багатьох мов: грецької, латинської, німецької бутерброд, солдат, англійської баскетбол, дизайн, французької, італійської та інших.

Довідки щодо запозичених слів викладені у словниках іншомовних слів. Одним із найбільших є "Новий словник іншомовних слів" видавництва "Арій" обсягом 40 000 слів та словосполучень.

                                     

1. Історія запозичень

Низка найменувань предметів і понять - іменників, рідше якостей - прикметників і дій - дієслів ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Шляхи переймання слів, природно, не обмежуються рухом від мови до мови або навіть від діалектів до діалектів. Точна характеристика їх доконечно передбачає врахування також і розшарування суспільства - тих соціальних груп, які засвоюють або можуть засвоювати лексику від відповідних же чужомовних соціальних верств населення.

Значну роль щодо шляхів переймання відіграють випадки фахового порядку. Усно через польське посередництво в українську мову, спочатку в міста і містечка, а потім і в села, проникла певна реміснича термінологія - номенклатура німецького походження.

Запозичення з різних мов відбулося за різних часів. Багато запозичених слів стали настільки звичними для нас, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження, інші навіть не набули здатності змінюватися за законами української граматики.

                                     

2. Українські імена

Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Утративши своє первісне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій схід сонця, Андрій сміливий, мужній, Василь царський, Зоя життя, Галина спокій Катерина чиста. З латинської мови запозичено імена: Валентин сильний, Вікторія перемога, Марина морська. Від скандинавських народів прийшли до нас імена: Гліб нащадок бога, Ігор захисник.

                                     

3. Визначення запозичених слів

Визначити іншомовне слово можна за фонетико-граматичним оформленням та лексичним значенням. Скажімо, звук і літера ф не властиві для словянських мов, і майже всі слова в українській мові, що мають цей звук і, відповідно, літеру, за походженням є грецизмами та латинізмами: фізика, фігура, фокус, фея, факт тощо. Тюркізми характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан, байрак, кабан, сазан, чабан, барабан.

Початковий звук і літера а взагалі характерні тільки для іншомовних слів, зокрема для арабських алгебра, алкоголь, латинських, грецьких.

Грецькі запозичення можна розпізнати за наявністю буквосполучень пс, кс, кореневих частин бібліо-, гео-, біо-, лог-, фон-. Такі запозичення є термінами з різних сфер суспільного та наукового життя: демократія, космос, ідея, метод, аналіз, історія, граматика, діалог.

У сучасній українській мові багато слів французького походження, це так звані галліцизми, німецького, англійського, голландського, італійського, іспанського, польського.

Запозичення із західно- та південнословянських мов можна відрізнити по відсутності рис, характерних для східнословянських мов:

  • Відсутність повноголосся. Для західнословянських мов характерне неповноголосся у поєднанні з оканням. Як правило, це полонізми. "броня", "промінь". Для південнословянських мов характерне неповноголосся у поєднанні з аканням виниклим внаслідок південнословянської метатези плавних; його слід відрізняти від білоруського і південноросійського. Як правило, це церковнословянізми. При цьому буває що відповідне східнословянське слово продовжує існувати, позначаючи інше поняття: наприклад, церковнословянське "храм" та українське "хороми", церковнословянське "прах" та українське "порох" тощо.
  • Наявність закінчень "-дло", "-тло" при східнословянському "-ло". "бидло", "простирадло" при українських відповідниках "билина", "небилиця" та "простирало".
  • Наявність початкового "є". "Єдність" при власне українському "один".


                                     

4. Способи проникання

Розрізняють два способи проникання в мови запозичених слів - проникання усне й писемне книжне. Перший демонструє радикальніше пристосування засвоєного слова в середовищі, що його перейняло, а іноді навіть змінило чи спотворило в дусі так званої народної етимології. Коло засвоюваних усно понять, поряд із культурними, може охоплювати примітивно-побутові, лайливі тощо. Найдавніша частина запозичених слів в українській мові сягає ще прасловянського періоду й тому має відповідники в інших словянських мовах. Ці запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови. Серед запозичень, що усно входили до української мови в різні часи, були тюркізми слова половецького, татарського й турецького походження або засвоєні через посередництво цих мов.

Наявні в українській мові також значна кількість слів близьких до тюркізмів арабського й іранського перського походження.

Слова, засвоювані книжно, тобто через літературу, природно вищі як їх значенням, так і тоном, що їх супроводжує, - за належним їм емоційним забарвленням. Зазвичай ці слова виявляють тенденцію ставати інтернаціоналізмами й широко розповсюджуватися від народу до народу. Найголовнішим джерелом лексичних запозичень, повязаних із поняттями загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як і всіх європейських, були та залишаються й досі латинська мова. Із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше.

Деякі запозичені слова вживаються як синоніми власне українських слів і можуть відрізнятися від них сферою застосування в певних формах і стилях мовлення.

                                     

5. Література

  • укр. Рецензенти: Тельпуховська Ю. М. Каширіна Т. Г., укладач Попко О. Г. Українська мова. Практичний довідник. - Харків: ФОП Співак Т. К., 2008. ISBN 978-966-8896-85-9
  • укр. Зубков Микола Григорович Універсальний довідник. Українська мова. - 5-те вид., випр. - Харків: ФОП Співак В. Л., 2009. ISBN 978-966-2192-38-4 мяка, ISBN 978-966-2192-61-2 тверда.
                                     

6. Посилання

  • Лінгвістичні запозичення // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт уклад. Ю. І. Ковалів. - Київ: ВЦ "Академія", 2007. - Т. 1: А - Л. - С. 558.
  • Історія Запозичення Слів до Українського Словника
  • Іншомовні слова та запозичення на сайті "ridnamova.com.ua"
  • Поділ лексики за походженням на сайті "Острів знань"