Back

ⓘ Категорія роду іменників




                                     

ⓘ Категорія роду іменників

Граматична категорія роду є однією з основних морфологічних ознак іменника.

В українській мові всі іменники, що вживаються в однині, мають постійне значення роду:

  • жіночого,
  • середнього.
  • чоловічого,

Категорія роду іменників є синтаксично незалежною, на відміну від категорії роду прикметників, числівників, займенників, дієприкметників та дієслів, з якими іменники входять в синтаксичні звязки.

Граматична категорія роду як самостійна властива лише іменникам.

                                     

1. Історія виникнення.

Граматичний рід виник на основі первісних категорій живих і неживих істот ще на загальноєвропейському ґрунті. З категорії живих істот виділилися два роди - чоловічий та жіночий, що стосувалися відповідних статей живих діячів, а потім поширилися на інші назви.

                                     

2. Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками

  • за формами називного та деяких непрямих відмінків у однині;
  • за семантикою.
  • за типами суфіксального словотворення;
  • за синтаксичним звязком з іншими словами в реченні;

У більшості випадків на рід іменника вказує не одна з названих ознак, а декілька.

Так, наприклад, виразником жіночого роду іменника ворона у словосполученні білу ворону є:

  • синтаксичний звязок з прикметником біла,
  • флексія знахідного відмінка -у,
  • семантика - позначення живої істоти жіночого роду.

Але особливої флексії для вираження роду немає, одна і та ж флексія синкретично поєднує в собі значення роду, числа й відмінка.

Інколи відмінкові форми різних родів збігаються, тому в окремих випадках виразником приналежності іменника до певного роду є лише:

  • синтаксичний звязок з іншими словами в реченні контекст
  • семантика.

Порівняймо: Михайло, Михайла, Михайлом і озеро, озера, озером.

В даному випадку рід можна визначити лише за допомогою контексту або за семантикою: Михайло прийшов додому, не впіймавши ані лусочки - озеро аж кипіло хвилями на вітрі.

                                     

3. Синтаксичні звязки бувають єдиним виразником роду деяких невідмінюваних запозичених іменників

  • флегматичний шимпанзе.
  • швидкісне метро,

Відомо, що у множині відмінкові форми іменників не виражають приналежності до якогось певного роду.

Правда, ми сприймаємо форми множини іменників як співвідносні з формами однини, тому для нас розкривається значення роду: дуби - дуб чол. рід, стодоли - стодола жін. рід.

Категорія роду у множині розкривається також у способах узгодження, характерних для певних складних синтаксичних конструкцій: "Нам запропонували цікаві роботи, одна з яких була надзвичайно популярною".

Багато іменників - назв професій, звань, посад - для обох статей мають лише форму чоловічого роду: лектор, капітан, касир, економіст, декан, директор, лікар та ін. Це явище зумовлене соціально-економічними умовами виникнення цих назв - раніше на таких посадах працювали тільки чоловіки.

Зрідка від вищезазначених іменників можуть утворюватися назви жіночого роду за допомогою суфіксів - к-, -иц-, -ис-, -ес-: поет-ес-а, лікар-к-а, директр-ис-а. Також за допомогою суфікса -ш- утворюються назви на позначення осіб жіночого роду - назва дружини від назви чоловікової професії вживається в літературній мові та в просторіччі: декан-ш-а, капітан-ш-а, лектор-ш-а.



                                     

4. Іменники чоловічого роду

До іменників чоловічого роду належать ті іменики, які здебільшого мають в називному відмінку однини нульове закінчення дуб - Ч, герой -Ч, рідше - - о, - а Микол - а, дядьк - о. Також рід іменника ми можемо визначити, співвідносячи його із займенниками він, вона, воно, цей, ця, це: ліс він, цей.

                                     

5. Іменники жіночого роду

До іменників жіночого роду належать ті іменники, які здебільшого мають в називному відмінку однини закінчення - а, рідше - нульове закінчення: лип - а, земл - а, совіст - Ж, ніч - Ж, тін - Ж. З іменниками жіночого роду співвідносяться займенники вона, ця.

                                     

6. Іменники середнього роду

До іменників середнього роду належать іменники, які в називному відмінку однини мають закінчення - о, -е, -а: пол-е, озер-о, тел-а, курч-а, плем-а. Іменники середнього роду, що означають назви молодих істот і мають в називному відмінку однини закінчення -а -я, в непрямих відмінках однини та множини, а також в називному відмінку множини приймають суфікс -ат -ят, разом з іменниками середнього роду на -а -я та суфіксом -ен становлять окремий тип відмінювання - IV відміну. З іменниками середнього роду співвідносяться займенники воно, це: озеро воно, це, котеня воно, це. Також у похідних іменників на рід може вказувати суфікс це здебільшого стосується назв молодих істот: заєць - зайч-ен-ят-к-о, лис - лис-ен-я. Проте чимало таких назв утворюються суплетивно: кінь - лоша, свиня - порося, собака - цуценя, корова - теля та ін.

Окрім того, що значення середнього роду набувають назви малих щодо віку істот різної статі, а також назви конкретних предметів, явищ, понять, значення середнього роду набувають слова, що переходять в іменники з різних частин мови субстантиви, але не мають родових ознак: дзвінке "ку-ку", моє "Я", щасливе "ура".



                                     

7. Іменники спільного роду

В українській мові рід іменників може вживатися в одній і тій же самій формі зі значенням кількох родів: чоловічого й жіночого, чоловічого й середнього, жіночого й середнього, чоловічого, жіночого і середнього. Ці іменники спільного роду переважно емоційно забарвлені, називають істоту чи певну особу і вказують на ознаку, притаманну цій істоті особі. Найбільшу групу становлять іменники зі значенням чоловічого і жіночого роду: бідолаха, волоцюга, гуляка, заволока, заїка, ненажера, падлюка, псюка, собака, скотина, єхидна, заброда, замурза, підлиза, нездара, потвора, нероба, нехлюя, нікчема, роззява, а також сусіда, слуга, сирота, листоноша та ін. Такі іменники набувають рід тієї особи чи істоти, яку вони означають. На рід таких іменників вказує контекст: А дівчина-сиротина у наймах марніє. Заспіває та й згадає, що він сиротина. Отакий-то мій Ярема, сирота убогий! Т.Г.Шевченко

Інколи граматична форма буває настільки впливова, що в деяких випадках означення-прикметник узгоджується з іменником в жіночому роді, а дієслово-присудок виступає в чоловічому роді під впливом семантики: Чи правда, що тая гординя та в тебе закохався? М.Вовчок

Залежно від змісту спільного значення роду набувають деякі прізвища: наприклад на -ко, -чук: Москаленко, Шевченко, Демчук, Ковальчук. Характерним для даних прізвищ є те, що вони відмінюються за відмінками, коли набувають значення чоловічого роду і є незмінюваними у тих випадках, коли мають значення жіночого роду: Петр-о Коваленк-о - Петр-а Коваленк-а - Петр-у Петр-ові Коваленк-у Коваленк-ові та Маріj-a Коваленко - Маріj-i Коваленко - Маріj-у Коваленко.

Спільного значення роду набувають і вже раніше згадувані нами іменники типу директор, економіст, декан, кандидат, доцент та ін. Жіночий рід граматично виявляється в подібних іменниках досить своєрідно: прикметники узгоджуються з формою іменника, а дієслова чи предикативні сполуки - зі змістом цього іменника: Наш викладач відповіла на наші запитання.

Спільного - чоловічого й середнього або жіночого і середнього роду - є іменники на -о, що означають негативні якості особи: дівчисько така, таке, хлопчисько такий, таке, бабисько така, таке, ледащо, базікало та ін.: Характерним для подібних іменників є така річ: іменники середнього роду стосуються осіб обох статей - чоловічої і жіночої, а іменники чоловічого чи жіночого позначають лише відповідні особи чоловічої чи жіночої статей: базікало, ледащо і под., напр.: "Оте бісове ледащо і до церкви не сходить в неділю, а йде в шинок!" І.Нечуй-Левицький

Спільного роду - чоловічого і середнього та жіночого і середнього - є іменники, утворені від назв чоловічого або жіночого роду за допомогою суфікса -ищ- на позначення згрубілості: ведмедище, носище, морозище, парубище такий, таке і ручище, дівчище, бабище, коровище така, таке. Цікаво, що іменники спільного чоловічого і середнього роду мають спільну парадигму відмінювання, а іменники спільного жіночого і середнього роду мають різні відмінкові парадигми: якщо має значення жіночого роду, то відмінюється як іменник І-ої відміни бабищі), а якщо має значення середнього роду, то відмінюється як іменник ІІ-ої відміни бабищі)

Також іменники спільного роду можуть утворюватися від назв чоловічого або жіночого роду за допомогою інших суфіксів зі значенням згрубілості, збільшеності: -ук- -юк-, -уч- -юч-, -уг- -юг- -иськ- та ін.: вітрюга, свинюка, хлопчисько.

                                     

8. Рід абревіатур

Відмінювані абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова чи частин слова з повною формою іменника, зберігають значення роду відповідного іменника: довгоочікувана зарплата, студентська профспілка, міська санепідемстанція, столичний педуніверситет.

Відмінювані абревіатури, що утворюються з початкових звукосполучень або звуків кількох слів, а також ті, що утворюються поєднанням початкових частин слів, значення чоловічого роду набувають за зовнішньою подібністю до іменників ІІ-ої відміни на приголосний: Ковельський ліспромгосп, районний військоммат, Центральний загс, найкращий виш, занедбаний колгосп.

Невідмінювані абревіатури, утворені поєднанням початкової частини першого слова повної назви з формою непрямого відмінка другого слова, мають рід першого складового елемента: нечесний завскладом, суворий комроти, веселий помкомвзводу.

Рід інших невідмінюваних абревіатур визначається за родом іменника, який входить до абревіатури в називному відмінку однини: міський райвно відділ - чол. рід, важлива НТР революція - жін. рід. Проте тут можуть бути і винятки: НАТО повідомило - середній рід набуто за зовнішньою подібністю до іменників середнього роду. До речі, це запозичена абревіатура - НАТО NATO - North Atlantic Treaty Organization - з англ. Північно-атлантична договірна організація. Подібно до цього набувають рід і такі абревіатури як ЮНЕСКО, ООН, ЄЕС.

                                     

9. Рід незмінюваних іменників

При визначенні роду незмінюваних іменників треба мати на увазі, що:

  • серед іншомовних слів назви осіб набувають рід відповідно до статі: ця леді, цей аташе, випещений денді;
  • назви тварин мають чоловічий рід: австралійський кенгуру, домашній шимпанзе, шотландський поні;
  • власні назви зберігають рід загальних назв: Екзюпері письменник, Жорж Санд письменниця, Юманіте газета, велике Тбілісі місто, знамените Онтаріо озеро, мутна Огайо річка і Огайо штат прийняв гостей.
  • назви неістот належать переважно до середнього роду: бюро, журі, кіно, меню, рагу, кашне, пенсне;