Back

ⓘ Слово о полку Ігоревім




Слово о полку Ігоревім
                                     

ⓘ Слово о полку Ігоревім

"Слово о полку Ігоревім", також "Слово про Ігорів похід", "Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олега" - памятка літератури стародавньої Русі, героїчна поема кінця XII ст., одна з найвідоміших памяток давньоруської літератури. Памятка української мови.

В основі сюжету - невдалий похід руського новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році. "Слово" було написано в кінці XII століття, невдовзі після описуваної події часто датується тим же 1185 роком, рідше 1-2 роками пізніше.

Перейняте мотивами словянської народної поезії з елементами язичницької міфології, за своєю художньою мовою та літературною значущістю "Слово" стоїть у ряді найбільших досягнень середньовічного епосу.

                                     

1. Жанр

"Слово" прийнято вважати героїчною поемою, на думку деяких літературознавців, - це літописна повість.

Автор визначає свій твір як зразок ораторської прози. Неодноразово називає його "повістю" або "трудною повістю", тобто військовим твором, причому повість означає "оповідь", "розповідь", "повітування". У творі наявні елементи двох жанрів: прози і поезії. Є припущення, що виконувалося "Слово", як і думи, у супроводі музичного інструменту.

Одні вчені вважають, що весь текст твору написано ритмічною мовою: рядки різноскладові, а ритм підтримується інтонацією - прискоренням або уповільненням мови, завдяки чому дається внутрішня оцінка кожного епізоду; рядки обєднано в завершені смислові періоди, які є композиційними ланками твору у кожному періоді 5 або 9 рядків, логічний наголос падає, як і в думах, на кінець рядка. Інші вчені стверджують, що ритмічність мови у творі спостерігається лише в тих місцях, де оповідь особливо піднесена, схвильована.

                                     

2. Історія знахідки

Оригінал твору випадково відкрив граф Олексій Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Іоїля 1791 р. З шести вміщених у ньому творів пять були вже відомі, шостий - ще не знаний - назви не мав.

Цей твір і було названо "Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега". Пізніше було зроблено копію для Катерини II. Був виданий у Петербурзі 1800 р., при співпраці знавців палеографії О. Ф. Малиновського і М. Бантиша-Каменського. Сам рукопис і більшість друкованих примірників "Слова…" згоріли під час московської пожежі 1812 року.

                                     

3. Історична основа і зміст поеми

Як і в Гомеровій "Іліаді", основний задум твору не в описові подій протягом походу, а в тому, що похід змінив світогляд князя Ігоря - "від свавільного гніву до розуміння обєднавчої ролі держави". В епілозі твору князь Ігор іде до церкви Пирогощої "країни заради" - "страни ради".

Твір присвячено "землі Трояні" і її військовому оплоту - військовим дружинам - "стадам лебединців", "галицім стадам", "копіям" та "дівицям", які перейшли за Дунай. Князь Ігор йшов до Дону, щоб там "копіє приломити" - "відновити кордон землі на річці Дон" та "пошукати града Тьмуторокані".

Цей самовільний вчинок князя Ігоря був невдалий і саме на прикладі цієї невдачі автор закликає князів до солідарності. Історичною основою не темою "Слова…" є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р., а вже у 1187 році обєднані дружини князів здійснили успішний похід.

Військовий похід князя Ігоря автор відтворив в епічно-ліричному плані, піднісши як найвищий принцип долю Руської землі і засуджуючи князів за їх незгоди, за те що ставили особисте над загальним. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів тощо. Автор згадує свого попередника - співця Бояна, який в XI ст. прославляв князів, і звязує Бояна, Велесового внука, з давнім дохристиянським світом божеств та обіцяє співати в його стилі, щоб обєднати славів слави - словяни.

Після описів готування до походу, триденного бою і поразки Ігоря, автор "Слова…" зясовує причини, які довели до недолі Руську землю. Закінчується поема, після опису втечі Ігоря з полону, приходом князя до церкви Святої Богородиці Пирогощої - Державної Богоматері. Автор віддає належне походу князя Ігоря. Твір завершується прославою спершу "старим князям" - Ігореві та Всеволодові, а потім "молодим", що їх представником був Володимир Ігорьович.



                                     

4. Мова і поетика

Мова, якою написано "Слово о полку Ігоревім", - тогочасна літературна мова Києва, подібна до мови літописів, але з помітно більшими впливами народної. Більшість дослідників припускають, що автор "Слова…" був або киянин, або чернігівець, інші Орлов, Юґов доводять, що він мусив бути галичанином "карпаторус".

Діалектологи знаходили в "Слові…" регіональні лексеми Закарпатської Русі і на цій підставі піддавали сумніву можливість створення його на Чернігівщині, віддаючи перевагу Галицькій Русі. Але довести цю чи іншу конкретну тезу досі не вдається, оскільки майже половина 1500 слів - відомі різним українським діалектам XII ст. Більшість лексики і граматичних конструкцій у "Слові…" є загальнонародною.

Звязок з народною поетикою, літописом і воєнними повістями свідчить про глибоке народне коріння "Слова…". Помітний і генетичний звязок "Слова…" та українських народних дум, але цей аспект історії українського фольклору ще потребує поглибленого аналізу. Побіч слів, прикметних тільки українській мові, в "Слові…" є архаїзми, збережені в українських говірках, є також впливи інших мов.

Прийнято думати, що до списку поеми XVI ст. писарі внесли цілий ряд рис тогочасної книжної мови, зокрема і правописних так званого другого південнословянського впливу. Між оригіналом ХІІ ст. та списком XVI ст., дуже схоже, був ряд проміжних списків-копій, що спричинило затемнення тексту і постання так званих "темних місць" поеми.

Порівнявши мову "Слова" з сучасною українською мовою, можна виявити досить багато спільного. В перекладі, зробленому для Катерини II, було вказано, що оригінал містить у собі велику кількість "южнорусских" та польських слів, незрозумілих російському читачеві. Слова мають властиві для сучасної української мови закінчення. Незвичні для сучасної російської мови "и" в багатьох словах звучать по-українському, якщо їх змінити на "ы".

В тексті є велика кількість характерних українських фраз: "а мої ті Куряни свідомі кмети, под трубами повиті, под шеломи взлеліяні, конець копія вскормлені, путі їм відоми, яруги їм знаєми, луки в них напряжені, тулі отворені, саблі ізострені, самі скачють як сіриї волки в поле…".

Російський мовознавець К. Калайдович, писав у 1821 році: "Спосіб вираження "Пісні" і самі слова: кресити, болоньє, смага, година, невідомі великоросіянам, але й нині ними користуються в Україні, показують, що автор належав до нинішньої Малоросії."

У "Слові…" засвідчено такі живомовні українські риси, як, наприклад, відбито повноголосся, закінчення -ові, -еві -єві в давальному відмінку іменників чоловічого роду, кличний відмінок іменників, форми дієслів теперішнього часу з мякими закінченнями -ть і багато інших.

У "Слові…" також засвідчені сьогодні вже галицькі слова: "днина", "уноты", "господичичь" і "побѣда" в значенні біди, поразки, які в ХІІ ст. та пізніше вживалися і на сході тогочасної Русі.

Автор "Слова…" був добре знайомий з регіональними діалектами, у тому числі, очевидно, і з галицькими. Порівняти, наприклад, такі регіоналізми: лисицы брешуть "гавкають", мечи гримлють, ничить трава жалощами; а чи диво ся, братие, стару помолодити? яруги цвѣлити "дратувати" північноукраїнське.

"Слово" показало силу старої української народнорозмовної і народнопісенної мови, її красу й багатство, афористичність, крилатість у вираженні мудрості, патріотизму, обовязку.

Особливо багаті епітети "Слова…", порівняння й метафори, метонімії й гіперболи. Автор персоніфікує природу, робить її живою істотою, яка або співчуває, або шкодить людині. Досконалість поетичних образів доводить, що, побіч літописів, мусила існувати й багата народна і дружинна поезія зі складною та високорозвиненою поетикою.

Справа ритміки "Слова…" - одна з найсуперечливіших. Спроби відтворити його ритмічну структуру якимось правильним віршем не мали успіху: теорія сканд. вірша Р. Абіхта 1901, ритм 4/4 Ф. Корша 1909, теорія візантійських церковних канонів В. Бірчака 1910, теорія "летючих ударів" Є. Сіверса 1926, вплив старогебрейського вірша, котрий добачав митр. Іларіон 1949.

М. Максимович звязував ритміку "Слова…" з пізнішими думами, П. Житецький підкреслив речитативний характер "Слова…", за яким кожний вірш-речення, незалежно від кількості складів, творить цілість зі своїми власними ударами.

Філарет Колесса звязав ритм "Слова…" з голосіннями, що стояли й в основі дум. Цей тип вірша має дуже широкий діапазон вислову, в нього можна було вплітати різні ритми, відповідно до теми, настрою і поетичної традиції. Опис бою князя Всеволода - зразок дружинної бойової пісні, але її ритміка зовсім покривається з деякими весільними й обжинковими піснями, що є доказом тісного звязку дружинної поезії з народною.

Також в "Слові" поширені тюркізми, що відповідає наявності тісних відносин між стародавньою Руссю та народами Поволжя та Середньої Азії. В 1975 році Олжас Сулейменов видав книгу "Аз і Я", в якій виклав докази наявності тюркізмів і навів більш точне трактування окремих місць "Слова".

Успіхів у відновленні первинного тексту "Слова" і знятті "темнот" також досяг український дослідник Маркін В. М.

                                     

5.1. Дискусії щодо автентичності Питання про авторство

Хто автор "Слова…" на сьогодні вважається невідомим. Деякі вчені схильні думати, що твір написав великий київський князь Святослав, бо й "золоте слово" цього героя, й ідейна позиція автора збігаються. Дехто з науковців приписує авторство поеми Біловодові Просовичу, якого згадано в Київському літописі якраз там, де йдеться про похід князя Ігоря. Інші вважають за автора легендарного Ходина, імя якого присутнє в самому тексті.

Російський дослідник Борис Рибаков стоїть на тому, що автором памятки є київський тисяцький Петро Бориславович. Іван Вагилевич та Василь Яременко наполягають, що автором міг бути старець Ян, він же - чернець Вишатич.

Леонід Махновець та Степан Пушик вважають, що автор "Слова…" - брат княгині Ярославни, галицький князь Володимир Ярославович. Серед можливих авторів дослідники "Слова…" називали й давньоруського книжника з Галича, Тимофія, співця Митусу, що вцілів після поразки дружини князя Ігоря.

Віссаріон Бєлінський стверджував про південноруське походження автора.

                                     

5.2. Дискусії щодо автентичності Версія про автентичність

1818 року К. Калайдович знайшов у псковськім Апостолі 1307 р. приписку, запозичену з "Слова…", 1829 р. Р. Тимковський видав список "Задонщини", що була наслідуванням "Слова…".

Вже ранні дослідники відкрили звязок "Слова…" з українською народною поезією, особливо М. О. Максимович. У XIX ст. над "Словом…" працювало багато дослідників: з росіян - М. Тихонов, П. Вяземський, В. Міллер, О. Веселовський, Е. Барсов; з українців, крім М. Максимовича - О. Потебня, О. Огоновський, П. Житецький.

Широко поставлене дослідження "Слова…" у XX ст., існує понад 700 поважних праць про "Слово…" різними мовами, у тому числі праці українських дослідників В. Перетца, М. Грунського, на еміграції Д. Чижевського, О. Пріцака та ін. З другої половини 1930-их рр. наукове вивчення "Слова…" в УРСР припинено й обмежено тільки російськомовними дослідженнями в АН СРСР.

Радянський та російський лінгвіст Андрій Залізняк в роботі "Слово о полку Ігоревім: погляд лінгвіста" показав, що гіпотетичний фальсифікатор XVIII століття для того, щоб створити текст "Слова", повинен був володіти величезною кількістю точних знань, отриманих наукою про мову лише в XIX - XX століттях. Критично розглянувши лінгвістичні аргументи проти автентичності "Слова", що висувалися різними авторами, Залізняк довів: ймовірність підробки "Слова" зникаюче мала. Пізніше російський фахівець Сергій Ніколаєв реконструював акцентологію "Слова".



                                     

5.3. Дискусії щодо автентичності Скептицизм щодо автентичності

Відсутність оригінального списку викликала на початку 19 ст. появу скептиків, які вважали "Слово о полку Ігоревім" пізнішим фальсифікатом, як от російські історики О. Сенковський, М. Каченовський, І. Давидов, І. Бєликов тощо. У 20 ст. сумніви щодо автентичності продовжували висловили такі науковці як французькі славісти Луї Леже та Андре Мазон, російський історик Алєксандр Зімін, американський історик Едвард Кінан, український та американський філолог та літературознавець Джордж Грабович тощо.

                                     

6. "Слово о полку Ігоревім" у мистецтві

  • У 1969 році під керівництвом Романа Тихомирова знято радянський російський фільм-оперу "Князь Ігор".
  • За мотивами "Слова о полку Ігоревім" написано оперу "Князь Ігор", премєра відбулася у 1890 році.
                                     

6.1. "Слово о полку Ігоревім" у мистецтві У малярстві

  • Російський художник І. Я. Білібін створив картини-ілюстрації до "Слова о полку Ігоревім": "Плач Ярославни" та "Бій з половцями".
  • Російський художник М. К. Реріх створив картину "Поход князя Ігоря" 1942.
  • Російський художник В. Г. Перов створив картину "Плач Ярославни" 1881.
  • Російський та радянський графік В. А. Фаворський проілюстрував "Слово о полку Ігоревім" серією гравюр по дереву: "І полетіли стріли половецькі", "Бій дружини князя Ігоря з половцями", "Плач Ярославни" та інші видано у 1954.
  • Російський художник В. М. Васнецов створив картину "Після побоїща Ігоря Святославича з половцями" 1880.
  • Український художник І. І. Падалка проілюстрував "Слово о полку Ігоревім" 1928.
  • Радянський російський художник К. О. Васильєв присвятив "Слову о полку Ігоревім" дві картини своєї серії "Русь билинна": "Плач Ярославни" та "Князь Ігор".
                                     

7. Переклади і переспіви

Переклади і переспіви "Слова" існують багатьма мовами світу, а найбільше українською і російською. Українські віршовані і прозові переклади "Слова" дали: Іван Вагилевич близько 1836, друкований 1884, Б. Дідицький язичіем, 1849, М. Максимович 1857, С. Руданський 1860, друкований 1896, Юрій Федькович 1866, 1902, Іван Франко 1873, 1952, О. Огоновський 1876, Панас Мирний 1883, 1896, О. Партицький 1884, М. Чернявський 1894, Іван Стешенко 1899, 1967, К. Зіньківський 1907, 1967, Василь Щурат 1907, 1912, М. Грушевський 1923, П. Коструба 1928, М. Грунський 1931, Микола Матіїв-Мельник 1936, С. Гординський 1936, друга ред. 1950, Наталя Забіла 1938, Володимир Свідзінський 1938, Максим Рильський 1939, Іван Огієнко 1949, М. Аркас 1951, Леонід Махновець 1953, О. Коваленко 1954, М. Кравчук 1968. Переклади і переспіви окремих фрагментів "Слова…", зокрема "Плачу Ярославни", дали М. Шашкевич 1833, Тарас Шевченко 1860, В. Мова Лиманський, 1893, Б. Лепкий 1915 і багато інших українських поетів.

Перший російський віршований переклад "Слова" дав І. Серяков 1803, після нього "Слово…" перекладали: В. Капніст 1809, В. Жуковський 1817 - 19, М. Делярю 1839, Л. Мей 1850, М. Гербель 1854, А Майков 1869, Е. Барсов 1887, К. Бальмонт 1929, С. Шервинський 1934, Г. Шторм 1934, І. Новиков 1938, В. Стеллецький 1938, М. Заболоцький 1946, А. Юґов 1950, С. Ботвинник 1957, М. Риленков 1962. Білоруською мовою переклав "Слово…" Янка Купала 1919 прозою, 1921 віршем.

Польською мовою "Слово…" перекладали: Ц. Ґодебський 1821, С. Красинський 1856, Б. Лепкий 1899, Ю. Тувім 1927, 1944, А. Сарва 2008; чес.: В. Ганка 1821, Ф. Кубка 1946, й ін.; сербською: I. Хаджевич 1842, І. Шанкович й ін.; словінською М. Плетершник 1865; болг. Р. Жинзифов 1863, Л. Стоянов 1954. Перший німецький переклад дав А. Коцебу вже 1800, далі "Слово…" перекладали: Й. Ріхтер 1803, Ф. Боденштедт 1861, Р. М. Рільке 1904. Н. Маєр 1933; англійською перекладали: Л. Вінер 1902, Л. Маґнус 1915, Ч. Кросе 1948, В. В. Набоков 1950, В. Кірконнелл і К. Андрусишин 1963 й ін.; о: Н. Бляншер і Екстейн 1823, Ф. де Берґон 1878, Н. Кульман і М. Бегаґель 1937, А. Ґреґуар 1945; італійською: Д. Чамполі 1911 і Е. Ґатто 1928; іспанською: Я. і Р. Майкелі 1949; данською: Т. Лянґе 1888; угорською: С. Рідль 1858 і Г. Стрипський; єврейськими іврит та їдиш: С. Мендельсон 1875, Давид Гофштейн й І. Фефер 1938, Кушніров А., монгольською - Худогійн Перлее, молдовською - Г. Менюк, фінською - Я. Ругоєв. Є переклади "Слова…" також: абхазькою Дирміт Ґуліа, башкирською, вірменською, грузинською окремі розділи переклав М. Леонідзе, казахською, карельською, татарською, узбецькою, латвійською Арвідс Ґріґуліс й іншими мовами.

Історичну пєсу на тему "Слова…" під назвою "О полку Ігоревім" написав Гнат Хоткевич 1926. Для театральної інсценізації "Слова…" опрацював Григор Лужницький. Сюжети "Слова…" використані в опері І. Бородіна "Князь Ігор", у композиції М. Лисенка "Плач Ярославни". В образотворчому мистецтві відомі твори на теми "Слова…" Ю. Нарбута, П. Холодного старшого, О. Кульчицької, В. Васнецова, В. Фаворського, П. Андрусова, Я. Гніздовського й ін.; у театрі - А. Петрицького, у скульптурі - А. Павлося, Б. Мухина, у вітражі - Л. Молодожанина.



                                     

8. Текст твору

Транскрипція оригінального тексту
  • - Текст "Слова", максимально наближений до видання 1800 року, розділено на окремі слова і ритмічні рядки.
  • - Оригінальний текст "Слова о полку Ігоревім" підготовлено за виданням 1800 p., яке взято за основу, та за Катерининською копією за фототипічними їх виданнями.
Переклад сучасною українською мовою
  • - Ритмічний переклад памятки, зроблений Л. Є. Махновцем, за виданням: "Слово о полку Ігоревім". Вступ: М. К. Гудзій. Упорядкування: В. Л. Микитась, "Радянський письменник", Київ., 1955.
                                     

9. Джерела

  • Слово о полку Игореве, Игоря, сына Святослава, внука Олегова ; Дума про військо Ігореве / переспів Панаса Мирного. - Київ: Вид. О. К. - М., 1914. - 68 с.
  • Перетц В. Слово о полку Ігоревім. Памятка феодальної України-Руси XII віку. Вступ. Текст. Коментар // Українська Академія Наук. Збірник історико-філологічного відділу № 33. - Київ, 1926.
  • "Слово о плъку Игоревѣ" та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967 Litops
  • Das Ihorlied. Heldenepos der Kijever Literatur des 12 Jahrhunderts / Bearb. von Svjatoslav J. Hordynsʹkyj. - Munchen, 1985.
  • Песнь о полку Игореве / предисл., пер. на укр. наречие М. Максимовичем. - Киев: В Унив. тип., 1857. - VII, 47 с.
  • Слово о полку Ігоревім вступна ст. М. Гудзія. К. 1955;
  • "Слово о плъку Игоревѣ" в українських художніх перекладах і переспівах XIX-XX ст. / до вид. підготував С. І. Маслов. - К., 1953. - 251 с.
  • Слово о полку Игореве, под редакцией В. Адриановой-Перетц. М. - П. 1950;
  • Слово о полку Ігоревім у віршованих перекладах / пер. й переспіви: Т. Шевченка, М. Максимовича, С. Руданського та ін. - Відень: Накладом Заг Укр. Культ. Ради, 1915. - 55 с.
  • Іван Франко. Слово про похід Ігоря авдіокнига. укр.
                                     

10. Література

  • Словарь-справочник "Слова о полку Игореве": В 6 выпусках / АН СССР. Ин-т рус. лит. Пушкин. Дом; Ин-т рус. яз; Под ред. Б. Л. Богородского, Д. С. Лихачева, О. В. Творогова; Сост. В. Л. Виноградова. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1965 - 1984. рос.
  • Авраменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. - 2-е видання, виправл. доповн. - К.: Грамота, 2012. - 560 с.
  • Энциклопедия "Слова о полку Игореве": В 5 томах / Рос. акад. наук. Ин-т рус. лит. Пушкин. дом; Ред. кол.: Л. А. Дмитриев, Д. С. Лихачев, С. А. Семячко, О. В. Творогов отв. ред. - СПб.: Дмитрий Буланин, 1995. рос.
  • Стех Марко Роберт, "Очима культури" № 99. Продовження: Хто і коли написав "Слово о полку Ігоревім"?, відео
  • Голубченко В. Ю. Слово-знавці: Короткий довідник. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 1998. - 75 с.
  • Безсмертне у віках. До 820-річчя від дня написання "Слова о полку Ігоревім" бібліографія з теми.
  • Кирчів Р. Ф. Відгомін фольклорної традиції в писемних памятках давньої Руси-України / Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією // Народна творчість та етнографія. - 2005. - №. 1. - С. 43 - 44.
  • Охріменко Павло Павлович. Як читати "Слово о полку Ігоревім. - Суми, 1986.
  • Гординський Святослав. "Слово о полку Ігоревім" і українська народна поезія. - Вінніпеґ, 1963.
  • Перетц Володими Миколайович. "Слово о полку Ігоревім". Памятка феодальної України-Руси ХІІ віку. вступ, текст, коментар. - Київ: Українська Академія Наук, 1926.
  • Горський Вілен Сергійович. Світоглядно-філософський зміст "Слова о полку Ігоревім": морально-етичні уявлення в давньоруські культурі ХІІ ст. // Філософська думка. - 1985. - № 5. - С. 47 - 58; № 6. - С. 79 - 89.
  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, - Камянець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. - 654 с.
  • Махновець Леонід Єфремович. Про автора "Слова о полку Ігоревім". - Київ: Видавництво при Київському університеті, 1989. - 262 с.
  • Гординський Святослав. З люпою літературного детектива над "Словом о полку Ігоревім" // Сучасність. - 1982. - № 6. - С. 32 - 48.
  • Стех Марко Роберт, "Очима культури" № 2. Хто і коли написав "Слово о полку Ігоревім"?, відео
  • Франчук Віра Юріївна. Літописні оповіді про похід князя Ігоря. - Київ: Наукова думка, 1968.
  • Котляр Микола Федорович. Слово о полку Ігоревім // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій голова та ін. ; Інститут історії України НАН України. - К.: Наукова думка, 2012. - Т. 9: Прил - С. - С. 636. - 944 с.: іл. - ISBN 978-966-00-1290-5.
                                     

11. Посилання

  • Слово о полку Ігоревім на сайті Izbornyk
  • Слово о полку Ігоревім // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. - Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. - Буенос-Айрес, 1965. - Т. 7, кн. XIV: Літери Сен - Сті. - С. 1775. - 1000 екз.