Back

ⓘ Повість про розорення Рязані Батиєм




Повість про розорення Рязані Батиєм
                                     

ⓘ Повість про розорення Рязані Батиєм

Повість про розорення Рязані Батиєм - один з найдосконаліших, на думку дослідників, творів літератури Московії. Повість, присвячена взяттю Рязані монголо-татарами в грудні 1237 року.

                                     

1. Загальні відомості

Повість про розорення Рязані Батиєм дійшла в списках, найстарші з яких датуються другою третиною XVI ст. У цих трьох найдавніших списках відбиті три різновиди тексту за класифікацією Д. С. Ліхачова. У старших списках Повість читається в складі циклу творів про Николу Заразського, утвореному "Сказанням про перенесення Николина образа з Корсуня до Рязані" у 1225, Повістю, "Коломенським чудом" про події 1521 і 1531 і "Родом попівським", доведеним до 1561 - 1615 років.

Таким чином, виникають проблеми про співвідношення старших редакцій Повісті й про ступінь близькості їхньому архетипові; про художню організацію її тексту і про хронологічні рамки його створення; про час появи Заразського циклу і про співвідношення творів, що у нього входять. В. Л. Комарович вважав, що Повість є пізнішим поширенням "Сказання про перенесення Николина образа", а часом створення циклу вважав 1530 - 1560 роки. Д. С. Ліхачов на основі вивчення 34 списків XVI - XVIII ст. виділив редакції памятника, дав їхню класифікацію, визначив особливості кожної з них. Ним відзначені "різнотипність, різночасність і нерівноцінність" складових творів, підкреслено, що Повість "тільки була включена в Заразський цикл", а її створення віднесене до 1-ї половини XIV ст. А. Поппе довів пізніше походження культу Николи Корсунського Заразського, появу якого звязав з 1530-ми роками, до цього ж часу ним відноситься і створення "Сказання про перенесення Николина образа". І. А. Євсєєва на основі вивчення складаючих Заразський цикл творів також прийшла до висновку, що він, за винятком Повісті, був створений у 1530-х роках і обєднаний темою чудес Николи і його ікони. Таким чином, Повість до включення в цикл близько 200 років існувала як самостійний твір.

Точніше всього історія розгрому Рязані викладена в Новгородському І літописі, куди вона потрапила, як було доведено Д. С. Лихачовим, з рязанського літописання, яке не дійшло до нас, але в Повісті історичний факт узяття столиці Рязанського князівства став основою літературного сюжету, підпорядкованого чіткому ідейно-художньому задумові автора. Навала монголо-татар сприймалася сучасниками як кінець світу, як "велика кінцева погибель". Створена, за спостереженням Н. С. Демкової, на основі структури "літописної повісті", Повість, що описала смерть цілого міста і роду рязанських князів, плач по них, розповідь про поховання і похвалу підпорядкувала головній ідеї - "великій кінцевій погибелі" - історичний матеріал. Дії рязанських князів у Повісті підпорядковані ідеальному уявленню автора про те, як потрібно боротися за рідну землю. Якщо в літописах повідомляється, що князі билися в облозі, то в тексті памятника розказано про те, що вони як рівні виступили назустріч "велицій силі" Батия. Опис битви "рязанського панування" на сюжетному рівні реалізує фразу похвали: "паче міри хоробрі".

У Повісті монголо-татари стали переможцями не тому, що є переможені, а тому, що їхніх супротивників не залишилося в живих. Федір Юрійович, посланий до Батия з дарунками, був убитий, відмовивши цареві в праві переможця. Загибель Євпраксії з сином - не тільки розповідь про подружню любов, а й підтвердження цього відмовлення. Неможливість залишатися в живих переможеним спонукала Євпатія Коловрата з дружиною в 1700 чоловік напасти на стани Батия. Темою, що зєднала воєдино всі епізоди Повісті, є тема смерті. Рефрен "вси равно умроша и єдину чашу смертную пиша. Ни єдинъ отъ нихъ возвратися вспять, вси вкупЂ мертвии лежаша" читається в Повісті тричі після опису загибелі князів із дружиною; після загибелі Рязані; в авторському плачі над загиблими дружинами і містить її ключовий образ - "єдиної смертної чаші" для усіх: князів, священиків, народу. З цим звязана основна емоційна тональність твору і використання як композиційну одиницю форми плачу. У тексті Повісті їх 7: над тілом Федора плакав Апониця; про убитого Федора плакав "весь град на мног час" ; "в горести души своея" над Рязанською землею, а потім і Рязаню плакав Євпатій Коловрат; над попелищем і убитими братами плакав Інгвар Інгорович; можна говорити і про авторський плач у Повісті. Усі плачі звязані способом побудови сприйняття картини смерті - плач - перехід до нової ситуації, причому їхня розмаїтість досягається за рахунок варіювання кожної з трьох складових.

Публіцистичність звучання, емоційність плачів, спільність художніх прийомів і, нарешті, основна ідея зближають Повість з літературою 70-х років XIII ст. Допущені історичні неточності можуть бути пояснені не епічною віддаленістю, а художніми завданнями автора або публіцистичними цілями можливо, боротьба за Муром і Коломну з Московським князівством зробила потрібним присутність у братському війську князів Давида Муромського і Гліба Коломенського.

Талант автора Повісті відзначався багатьма дослідниками. Д. С. Лихачов писав про "єдиний памятник рязанської літератури, що дійшов до нас": "Створене на попелище, воно зберегло той чудовий "штиб" і точність стилістичного карбу, по яких орієнтується не тільки особиста обдарованість автора, а й приналежність його до цілої школи майстерності". Повість уплинула на багато творів пізнішої московської літератури. У літературі нового часу текст Повісті був використаний у романі В. Яна "Батий", став поштовхом для створення Сергієм Єсеніним поеми "Євпатій Коловрат".

                                     

2. Джерела

  • То же // ПЛДР: XIII век. - М., 1981. - С. 184-203, 554-560;
  • То же // Воинские повести Древней Руси, - С. 96-115, 473; То же / Перевод // Изборник 1986. - С. 150 - 164.
  • Лихачев Д. С. Повести о Николе Заразском // ТОДРЛ. - 1949. - Т. 7. - С. 282 - 405;
  • Повесть о разорении Рязани Батыем / Подг. текста, перевод и примеч. Д. С. Лихачева// Изборник 1969. - С. 344 - 361, 742-745;
                                     

3. Література

  • Лихачев Д. С. Повесть о разорении Рязани Батыем// Лихачев Д. С. Великое наследие. - С. 258 - 277;
  • Лихачев Д. С. К истории сложения "Повести о разорении Рязани Батыем" // АЕ за 1962 год. - М., 1963. - С. 48- 51;
  • Юшин П. Ф. Поэма С. Есенина о Евпатий Коловрате // ИОЛЯ. - 1965. - Т. 24. - Вып. 1. - С. 18-28;
  • Евсеева И. А. Анализ формульного стиля "Повести о разорении Рязани Батыем" // Рукописная традиция XVI - XIX ст. на востоке России. - Новосибирск, 1983. - С. 120 - 125.
  • Лихачев Д. С. Литературная судьба "Повести о разорении Рязани Батыем" в первой четверти XV в.// Исследования и материалы по древнерусской литературе. - М., 1961. - С. 9-22;
  • Комарович В. Л. К литературной истории Повести о Николе Заразском // ТОДРЛ. - 1947. - Т. 5. - С. 57-72;
  • Лихачев Д. С. Повести о Николе Заразском// ТОДРЛ. - 1949. - Т. 7. - С. 257 - 281;
  • Лихачев Д. С. Повести о Николе Заразском // Словарь книжников. - Вып. 1. - С. 332 - 337;